Стислий переказ, виклад змісту

Віктор Близнець

Повість “Женя і Синько”

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Огірок з поросячим хвостом

Вчителька малювання пише доповідну записку директорові школи, в якій розповідає, що на уроці в 5-А у дівчинки Жені Цибулько виявила щось з волохатими ручками і ніжками. Дівчинка на уроці малювала огірок, який хрюкнув. Однокласник Жені – Андрій Кущолоб (Бен, як усі кажуть) говорить, що Женя шпигун.

В кабінеті директора

Женя опиняється в кабінеті директора. Петро Максимович вчив її клас історії. Директор зачитав рапорт міліціонера, котрий недавно зловив Женю на тому, що вона “зайцем” їхала у трамваї. У сумці дівчинки він помітив чиюсь ручку, котра скинула його кашкет.

Директор запитав Женю, що це за ручка? Дівчинка уперлась і замкнулась. Вона не боялася його, бо директор ні лаяти, ні читати моралей не любив. Женя любила Петра Максимовича, любила його цікаві уроки. Директор ще розпитав про басейн, куди Женя ходить кожний день. Розпитав про друзів і відпустив.

А вчительці малювання директор звелів провідати родину Жені.

А коли Женя виходила, директор побачив, як з її ранця на мить висунулася руда волохата ручка й помахала.

День золотого світла

Женя хвилювалася: у щоденнику двійка з малювання, до директора викликали, ще й додому прийдуть! Та раптом дівчинка помітила, що на вулиці гарна погода. Жовтень прийшов у Київ! Вона прогулялася, зустрівши свій клас у сквері. Хлопці нагортали листя. І раптом почали чіплятись до дівчинки. Та враз хлопці побачили, що під купами листя щось бігає і почали ловити. А дівчина спокійно пішла собі геть. Потім щось сіло їй на плече, дівчинка поцілувала його та подякувала, що врятував від Бена і хлопців.

Візит Ізольди Марківни

Коли Женя прийшла додому, мама була вдома, і до них прийшла Ізольда Марківна – вчителька малювання.

Жінки зайшли на кухню і знайшли спільну мову. Ізольда Марківна розпитувала, яка у Цибульків сім’я, як живеться дома Жені. Мама розповіла, що живе їх троє. Батько Вася – майстер на всі руки, мама – друкарка на радіо, Женя має свою кімнату, вчиться тільки на “п’ятірки”.

Мати згадала також, що останнім часом дочка насторожена, щось ніби приховує. Мама призналася, що її Женя хотіла ще з дитинства бути хлопцем, називалась Стасиком. Коли була менша, дружила з хлопцями, а зараз хлопці її не приймають, бо ж дівчисько. Тому Женя дружить або з малюками-хлопцями (Мотя), або з старшими (професор).

Жінки підглянули за Женею і почули чийсь голос. Якусь мить панувала тривожна мовчанка. Та потім Женя відповіла, що говорила сама з собою.

Василь Кіндратович на трибуні ООН

О другій годині ночі батько Жені повертався додому. Він був трохи п’яний, бо на сторінці “Известий” прочитав повідомлення про те, що Вашінгтон затопив у водах Атлантики 3000 тонн отруйного газу. Цибулько уявив себе на трибуні ООН, де виступав на захист природи. А прийшовши додому, він заснув. Вночі снилися йому кошмари, відчував чиїсь волохаті пальці. Чоловік закричав: “Галю, чорти! Чорти в хаті!”. Женя прокинулась і почула тупіт у кімнаті батьків. Мати теж щось ловила. Раптом Женя стала перед батьками і сказала: “Ма… Не треба совком. Там нічого нема. Я розкажу…”.

Бен. 101-ша армія юних шибеників

А все почалося з Бена, що жив недалеко у новому будинку. З Беном Женя познайомилась давно, з дитячих колясок. Бен ріс без батьків. Його мати більше перебувала за кордоном. Чоловік її, інженер-конструктор теж надовго виїжджав за кордон. А Бенові привозили все: наймодніші джинси з ярликами-тиграми, пістолі й автомати, розкішні ковбойські пояси.

Виховував дід Андрон. Це був сухий, високий чоловік з мучнисто-білим лицем. Він став для Бена і нянькою, і куховаркою, і вихователем. Дід Андрон пройшов три війни, мав чотири поранення. Наслухавшись розповідей діда, в дев’ять років Бен присвоїв собі звання генерала й організував у дворі армію, якій дав військовий номер 101-ї бронедесантної.

Бен був патлатий довготелесий хлопчисько з пухким обличчям, з рум’янцем на всю щоку. Очі мав синьо-голубі, безжурно-веселі, ріс наче з води.

Хлопці із Стадіонної вулиці складали воїнство 101-ї бригади. Кожен мав свою зброю: шаблі, автомати. Вадька Кадуха був правою рукою Бена У кожній групі були танкісти, диверсанти, лазутчики, санітари. Кочегар Фурдило називав хлопців іродами. Під час бою хлопці бігали і по дворі, і по підвалах.

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Хортик з анхіною

Женя Цибулько рідко коли виглядала на вулицю: то уроки, то басейн, то сходити в магазин. Ввечері мати сама виштовхувала її з кімнати, але до дівчаток Женя не хотіла іти. А коли вже виходила, то до хлоп’ячого гурту. “Цибулька! Жабулька! Слабулька!” — так називала її армія Бена. Бен дражнився, глузував, відштовхував Женю, але в глибині душі йому подобались її упертість.

Женя бігала за хлопцями. Під кочегаркою стояв Женин Мотя, друг дівчинки.

Женя побігла грати в армію і сховалась у підвалі. У підвалі панувала темрява, тхнуло пліснявою, а в трубах шипіла вода. Женя навіть не отямилась, як відбилась від гурту. Коли намірилась іти, щось близько зашкреблося. Голос був такий слабий і кволий, що тікати перехотілось. Коли приступила, побачила якесь звірятко. Взяла на руки і вийшла надвір. На руках виявився чортик, ще й з ангіною. Раптом прибіг Вадька Кадуха і хлопці. Женю схопили й поцупили, як мурашки стеблину, а вона сказала, що не грає більше. І її відпустили.

Галина Степанівна. Дорога додому

На роботі Женину маму любили. Ця маленька, худорлява жіночка була терпелива, працьовита, мала лагідну вдачу і друкувала навіть найбрудніший рукопис.

Ввечері Галина Степанівна вирушає додому. У підземному переході купує собі п’ять хризантем. У тролейбусі жінка роздумувала, чи Женя вже повернулась з басейну, чи чоловіка знов не потягло на “трибуну ООН”.

Вона думала про Женю, про те, що дівчина довго сидить над уроками, погано їсть і що взагалі останнім часом із нею щось дивне коїться.

Раптом, без всякого, здається, зв’язку, Галина Степанівна подумала: “Післязавтра неділя. Скажу дома, та й поїдемо у Пущу-Водицю. Жені треба хоч трошки розвіятись, побути на повітрі.”.

Синько, син свого діда

У кімнаті Женя запнула штору, щоб ніхто не підгледів химерного звірка. Звірятко сказало, що хворе і просило печеричок. Женя полізла у підвал, нашкребла плісняви, грибків. На кухні зварила чай із грибків, додала солі, соди і меду. Звірятко випило все, йому було смачно. Чортик розповів, що він хатній чортик, маленький, якому лише два літа, одна зима і ще дві зими. Народився він від діда Синька, і сам зветься Синько.

Прийшов батько. Женя крадькома милувалася батьком. Для неї він був схожий на вчителя або на вченого. Батько прийшов скоріше, щоб приготувати їсти і прибрати. Дівчинка допомогла батькові. Він пообіцяв взяти Женю з собою на роботу в історичний музей, де робитиме фігурне ліплення.

Ввечері Кущолобів світилося вікно на кухні. Там дід Андрон роздумував, бо у кишені онука знайшов сигарки та вкрадені гроші.

Дід не знав, що Вадька Кадуха вимагає від Бена все більшої плати за генеральський чин. Вадька завів нове правило: тільки закінчувалась гра, у підвал йшли найвірніші дружки, і там вони курили, пили і планували різні справи.

Під наставництвом Кадухи Бен зробив першу затяжку. Дід Андрон не знав, що в онука починається таємне життя.

Три гіпотези професора Гай-Бичковського

Зранку до школи було ще рано, тому Женя відпросилась на хвилинку у батьків і пішла до професора, прихопивши Синька.

Професор спішив як завжди, виконував вправи, бігав по квартирі. А коли професор побачив Синька, висунув три теорії про його походження: кібернетичне походження, біологічна гіпотеза і космічне походження. Професор говорив дуже мудрі речі, які геть не сподобалися чортикові. Та потім Гай-Бичковський згадав, котра година і побіг на роботу. А Женя побігла до школи.

У школі, перед дверима класу, Бен заступив дорогу Жені та не пропускав її. За пропуск до класу Бен просив заплатити. Женя рвонула його руку, якою він загороджував двері. Женя погрозила, що усім розкаже, як він курив у підвалі. Бен замахнувся. Але раптом почувся голос Ізольди Марківни.

Сидячи на уроці, Бен жалів про свою поведінку з Женею.

Неділя. Кадуха і троє Цибульків

Сім’я Цибульків готувалася до поїздки на природу. Мама говорила, що вночі щось товклось і кричало в підвалі. Батько теж розповів, що двірник жалівся, що у підвалі бачив щось волохате. В цей час під кофтою у Жені сидів Синько і сміявся.

Цибульки були раді відправитися у Пущу-Водицю. Всі були готові і вирушили в ліс. А на воротях старого дерев’яного будиночка стояв, нудьгуючи, Вадька Кадуха.

З батьком на “Верхотурі”. Дискусія в класі. Бен. Причина поразки Спартака

Женя поспішала до батька на роботу. На роботі було добре. Вона познайомилася з батьковими колегами. Вище й нижче працювали майстри. Замішували цемент, пісок й нашаровували на стіну, важкі деталі кріпили шпурами. Тато дозволив Жені ліпити виноградинки.

Після роботи дівчинка попросила тата показати старий Київ. Із риштування батько показав дочці Поділ, Гончарівку. Женя захоплено розглядала все внизу.

На великій перерві в 5-А Бен сидів за партою, нудний та зажурений. Женя прочитала в очах свого друга-суперника, що він хоче втекти кудись. Коли почався урок історії, директор викликав Бена до дошки і у потайній кишені знайшов у Бена сигарети.

Директор почав пояснювати, яке куріння шкідливе.

Вогняне бугало, або про те, як народився Синько

Женя готувала уроки за столом, а Синько мріяв про смажені поганки. Чортик розповідав про себе. Він жив на землі вічно. Народився п’ять років тому, але жив раніше в батькові, а разом з батьком у дідові, а разом з дідом в прадідові… Далі розповів, що коли дід постаріє, чує смерть, то іде у ліс, коло болітця. На нього падає блискавка і він спалахує, горить. Від нього залишається колода, котра падає у болото. Колода лежить там, у ній утворюється кокон, з якого народжується маленький чортик. Так народився Синько, син свого діда Синюхи Рудого.

Чортик пояснив, що поки малий, то зветься Синько, а як виросте, то буде Синюха Рудобровий.