Стислий переказ, виклад змісту скорочено

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ЛІСОВИЙ ГНОМ

У маленькому шведському селі Вестменхег жив колись 12-річний хлопчик Нільс Хольгерсон. Він був справжній бешкетник: на уроках ловив ґав і хапав двійки, в лісі руйнував пташині гнізда, гусей у дворі дражнив, курей ганяв, кидав у корів камінці, а кота смикав за хвіст.

Якось у неділю батько з матір’ю зібралися на ярмарок у сусіднє село. Нільс не міг дочекатися, поки вони підуть, бо хотів взяти батькову рушницю і піти похвалитися перед хлопцями. Але батько наче відгадав його думки. Він наказав синові не виходити з дому і вивчити напам’ять 10 сторінок підручника.

Коли батько з матір’ю пішли, Нільс подивився у вікно і занудьгував. Надворі був березень, але тут, на півдні Швеції, весна вже долала зиму. У канавах весело виблискувала вода. На деревах набубнявіли бруньки. Буковий ліс розпрямив свої гілки, закляклі в зимові холоди. Під вікном розгулювали кури, стрибали і билися горобці, у скаламучених калюжах хлюпалися гусаки. Нільсу теж хотілося надвір, але він сидів за столом і мусив читати. Та довго він не читав, бо заснув.

Розбудив хлопця якийсь шурхіт. Нільс підвів голову і насторожився. У дзеркалі, що висіло над столом, відбивалася вся кімната. Раптом хлопець побачив у дзеркалі, що хтось відкрив віко скрині. У скрині мати зберігала всі свої найцінніші речі і нікому не дозволяла відкривати. Нільс пам’ятав, що перед тим, як піти, мама замкнула скриню.

Раптом він побачив на краю скрині маленького чоловічка. На голові – крислатий капелюх, чорний каптанець оздоблений мереживним коміром і манжетами, панчохи біля колін зав’язані пишними бантами, а на червоних сап’янових чобітках виблискують срібні пряжки. То був справжній гном.

Гном не звертав на Нільса ніякої уваги, зате хлопець дещо задумав. Він тихенько зняв зі стіни сачок для ловлі мух і швидко спіймав гнома. Нільс почав струшувати сачок, а бідний гном борсався і безпорадно розмахував руками. Гном попросив відпустити його, а за це пообіцяв золоту монету. Хлопець перестав розгойдувати сачок, і гном почав лізти угору. Тут Нільсу спало на думку, що він продешевив, тож знову трусонув сітку. Раптом хтось дав йому такого ляпаса, що сітка випала у нього з рук, а сам він сторчголов покотився в кут.

Нільс піднявся. Гнома не було, сачок висів на стіні, а скриня була зачинена. Раптом хлопець помітив, що з кімнатою щось сталося. Стіни їх маленького будиночка розсунулися, стеля пішла високо вгору, а крісло, на якому Нільс завжди сидів, височіло над ним неприступною горою. Щоб забратися на нього, Нільсові довелося дертися по ніжці. Книжка на столі була величезна. Нільс побачив себе в дзеркалі. Тепер він був зовсім крихітний. Хлопець зрозумів, що гном зачаклував його. Нільс був завбільшки з горобця.

Хлопець кинувся шукати гнома, але того ніде не було. Жевріла ще надія – гном міг сховатись у дворі. Нільс вибіг у сіни і побачив свої черевики, теж крихітні. Хлопець вирішив вибачитися і стати найчемнішим на світі.

Біля ґанку Нільс побачив горобця. Той почав сміятися з хлопця, і Нільс розумів усі його слова. Прибігли півень з курми, які теж сміялися з Нільса та говорили, що так йому і треба. Гуси обступили Нільса зусібіч і клювали його, щипали, били дзьобами, смикали за руки та за ноги. Бідолашному Нільсові добряче б перепало, якби в цей час на подвір’ї не з’явився кіт. Помітивши кота, кури, гуси та качки одразу ж кинулися врозтіч. Нільс спитав кота, де можна знайти гнома. Кіт згадав про всі кривди, яких натерпівся від Нільса, а потім сказав, що знає, де гном, але не скаже. Хлопець хотів смикнути кота за хвоста, але не розрахував своїх сил. Кіт одним стрибком перекинув Нільса і притис його до землі передніми лапами. Хлопець зрозумів, що йому прийшов кінець. Кіт згадав добру господиню і змилувався над Нільсом.

Хлопець поплентався в кінець двору і видерся на виступ кам’яної огорожі. Він всівся і задумався, жаліючи, що був таким поганим.

Десь над головою Нільса зашуміли крила. Це з півдня на північ летіли рівним клином дикі гуси. Вони закричали до домашніх гусей, щоб ті летіли з ними. Домашні гуси захвилювалися, заґелґотали, залопотіли крильми. Дикі гуси посміялися з домашніх, але білий молодий гусак, якого звали Мартін, попросив диких гусей почекати на нього. Нільс налякався, щоб найкращий мамин гусак не полетів, тому наздогнав його і, обхопивши руками довгу гусячу шию. Але Мартін навіть не відчув цього, наче Нільса й не було. Він сильно змахнув крильми і злетів.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВЕРХИ НА ГУСАКОВІ

Опинившись високо в небі, Нільс перебрався на спину Мартіна. Хлопцеві було страшно летіти, земля далеко внизу здавалася дивною. Що далі летіли гуси, то тривожніше ставало в нього на душі. Він боявся, що потрапить з гусьми до Лапландії. Коли хлопець закричав Мартіну повертатися назад, гусак прошипів хлопцеві, щоб сидів тихо, а то скине його.

Цілий день летів Мартін з дикими гусьми, але ввечері стомився. Інші гуси сказали про це головній гусці, що летіла першою і звалася Акка Кебнекайсе. Вона не хотіла зупинитися, і от Мартін почав падати. Щастя ще, що по путі їм стрілася якась миршава верба. Мартін зачепився за верхівку дерева і повис серед гілок. Нільсові стало шкода Мартіна. Він навіть намагався його утішати. Хлопець попросив його вертатися додому, але Мартін хотів довести всьому світу, що й домашні гуси чогось варті. А тут іще Нільс. Якби він не сидів у нього на шиї, Мартін, може, і долетів би до Лапландії. Зі злості у Мартіна відразу додалося сили. Він замахав крильми і скоро наздогнав зграю.

Згодом зграя спустилася на ночівлю на озері. Нарешті Нільс опинився на землі. Все озеро було ще скуте кригою, і лише біля берегів виступила вода. Нільсу було сумно. Раптом він помітив, що Мартін лежить, наче мертвий, розкинувши по землі крила і витягши шию. Хлопець налякався за його життя і потяг до води. Це було нелегко. І все-таки він дотягнув Мартіна до самісінького озера і засунув його голову просто в студену воду. Зробивши ковток-другий, гусак зайшов у воду і почав жадібно ковтати водорості. Нільс теж був голодний. І ось Мартін приніс йому малесенького карасика. Гусак сказав, що вдома вони не були друзями, але хлопець виручив його, і він хоче віддячити. Нільс мусив їсти сиру рибу, бо іншої їжі не було. Добре, що хлопець мав з собою складаний ножик.

Коли з озера вийшли дикі гуси, Мартін шанобливо привітав зграю. Попереду всіх виступала стара-старезна гуска, не дуже красива. Всі гуси шанобливо дивилися на неї, не сміючи заговорити, поки гуска перша не скаже своє слово. Це була Акка Кебнекайсе, предводителька зграї. Сто разів уже водила вона гусей на північ і сто разів поверталася з ними з півночі на південь. Вона розпитала Мартіна про його походження і дізналася, що він народився торік у містечку Сванегольм, а восени його продали Хольгеру Нільсону – в сусіднє село Вестменхег. Мартін зізнався, що хотів довести диким гусям, що й домашні гуси на щось здатні. Головній гусці сподобалося, як сміливо висловлюється гусак, тому вона прийняла його в зграю. Вона помітила Нільса і спитала, хто це такий. Хлопець представився, а коли сказав, що до сьогодні був людиною, дикі гуси злісно зашипіли. Мартін втрутився і сказав, що Нільс малесенький і ніякого лиха не заподіє. Акка дозволила Нільсу переночувати тут, але завтра він мав покинути їх.

Хлопець не знав, що йому робити, адже Мартін вирішив летіти з дикими гусьми до Лапландії. Нільс просив гусака повернутися додому, але той сказав, що умовить Акку, і Нільс полетить з ними. Мартін і Нільс провели ніч на крижині, перед тим постеливши собі трави. Хлопець ночував під крилом гусака.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. НІЧНИЙ ЗЛОДІЙ

Коли всі птахи та звірі заснули міцним сном, з лісу вийшов на полювання лис Смірре. Він підійшов до озера, бо давно вже вистежив зграю диких гусей. Але широка темна смуга води відділяла Смірре від диких гусей. Раптом він помітив, що вітер поволі підганяє крижину до берега. Коли крижина вдарилась об берег, Смірре стрибнув на лід.

Він підбирався до зграї дуже тихо, але стара Акка почула лиса. Різкий її крик знявся над озером, розбудив гусей, підняв усю зграю в повітря. І все-таки Смірре встиг схопити одного гусака. Мартін теж злетів, а от Нільс впав. Побачивши, що лис тікає з гусаком в зубах, хлопець кинувся навздогін. Він кричав лисові відпустити гусака. Лис зупинився і почав сміятися з маленького хлопця, та Нільс обома руками учепився за лисячий хвіст і смикнув що було сили. Від несподіванки Смірре випустив гусака, а той відразу рвонув угору. Лис сказав, що з’їсть тепер Нільса, але хлопець тримався хвоста, і лис не міг його зловити. Смірре кружляв, як дзиґа, але і хвіст кружляв разом із ним, а разом з хвостом – і Нільс.

Потім Нільс відпустив хвоста і став дертися на дерево. А Смірре нічого не бачив, бо перед його очима все кружляло. Лис вирішив сидіти під деревом і чекати, поки хлопець задрімає і звалиться вниз. Так вони й сиділи цілу ніч.

Зранку Нільс полегшено зітхнув і розпрямив затерплі руки і ноги. Раптом із озера долинув крик диких гусей. Нільс побачив, що гуси полетіли, і відчув себе самотнім. Під деревом досі сидів Смірре. Аж тут раптом над головою лиса почали кружляти гуси. Смірре кидався від одного до іншого. Очі в нього почервоніли, язик висолопився набік, руда блискуча шерсть збилася клаптями. Від злості й голоду він нічого вже не бачив, кидався на сонячні плями і навіть на власну тінь. Коли дикі гуси побачили, що Смірре геть знесилів і повалився на купу сухого листя, вони припинили гру. А в цей час Мартін забрав з дерева Нільса. Стара Акка Кебнекайсе сказала хлопцеві, що він перша людина, від якої вони бачили добро, тому йому дозволяється залишитися зі зграєю.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. НОВІ ДРУЗІ ТА НОВІ ВОРОГИ

П’ять днів летів уже Нільс із дикими гусьми. Хлопець спостерігав за всім. Бачив, що сніг вже розтанув, і селяни вийшли в поле на весняні роботи. Гуси побачили на селянському дворі щойно обстриженого барана і сміялися з нього.