Стислий переказ, виклад змісту

Олександр Гаврош

Повість “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Передмова

Передмова особлива, бо, не прочитавши її, ви не дізнаєтеся ГОЛОВНОГО. Україна славиться своїми силачами. Але не тільки Василь Вірастюк чи брати Клички належать до найдужчих людей світу. Були в нас такі й раніше. До незаслужено забутих належить і знаменитий силач Іван Сила. Саме так називали в народі Івана Фірцака, який понад сто років тому народився на Закарпатті, став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив півсвіту, здобувши величезну кількість перемог. За свою неймовірну силу його нарекли ім’ям уславленого античного борця Кротона. Основа цієї книжки правдива. А де правда, а де вигадка – спробуйте з’ясувати самі.

Частина І

Розділ 1, у якому хтось приїжджає, а хтось утікає

Іван Сила, парубок 20 років, у селянському вбранні не квапиться у шаленому темпі залізничної станції. У нього відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя дивно поєднані з міцно збитою статурою та широчезними плечима. Має під 2 метри зросту.

Іван приїхав у місто, бо у себе вдома побив начальникового сина, а тато Івана сказав синові їхати у світ, бо син їсть за чотирьох. З Іваном був односельчанин, вуйко Микульця. Одяг, мова та звички обидвох видавали мешканців гір, верховинців. Коли відійшли перекусити, почули ґвалт: троє дядьків гналися за обірванцем і кричали: “Злодій!”. Переслідуваний хлопець зашпортався і впав, викотилася булка. На хлопця накинулися крамарі. Іван Сила взявся захищати хлопця, бо вважав його німим. Крамарі, побачивши Івана, пішли геть.

Розділ 2, у якому німий починає говорити

Раптом німий заговорив. Вуйко Микульця здивувався і сказав, що красти – погано. Хлопець відрекомендувався: Міхал Голий з Привокзальної. Він признався, що не їв два дні, тому і вкрав булку. Іван і вуйко пригостили хлопця, чим мали. Міхал не хотів працювати і заробляти, він говорив: “Від роботи коні дохнуть!”. Вуйко спитав Міхала, чи є яка робота для Івана. Міхал сказав, що Іван може вантажити вагони у пана Кривальського. Іван мовчав, бо їв. Обід для Сили був справою святою. Коли злодюжка пішов, вуйко сказав: “Злодюжка на злодюжці. Одне слово, столиця!”.

Розділ 3, у якому Іван Сила знаходить роботу

У віконечку пана Кривальського не виявилося. Чоловічок, що там був, здивувався, який Іван здоровило, записав його і сказав приходити зранку. Вуйко Микульця поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську.

Іван ночував у найдешевшому пристанищі. Простягнувшись на дерев’яному лежакові, згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше – свою кирпату сусідку Маруську, з якою навіть не встиг попрощатися. Та тут він заснув і побачив матінку з повною мискою вареної картоплі та горням молока.

Іван прийшов на перон одним із перших. Робота була нехитра: брати мішки та ящики і нести, куди скажуть. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. Можна було непогано заробити. Іван легко брав на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Денну норму роботи Іван виконав до обіду і пішов шукати Міху Голого. Один обірванець сказав Іванові, що Міха знайде його, коли буде треба.

Розділ 4, у якому Іван сила демонструє силу

Івана у столиці вражало все, а найперше – рух: усі поспішали, бігли, летіли. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці і дивитися на хмари. Іван не квапився, бо до вечора ще було далеченько.

Його увагу привернув атракціон, де треба було перемогти Велета. За перемогу давали круглу суму. Власник атракціону побачив, що люди розходяться, тому сказав, що перший доброволець може йти без вхідного, а всі виграні гроші – його. Зауваживши безхитрісне обличчя та широкі плечі Івана, хазяїн потягнув очманілого парубійка. Підморгнувши Іванові, хазяїн із капелюхом пустився по колу. Глядачів ставало більше, ставка подвоїлась. Велет виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями. Він співчутливо глянув у майже дитяче обличчя Івана. Велет вирішив лагідно укласти Івана простим прийомом. Та не виходило. Хазяїн сказав, що дозволяються всілякі прийоми. Велет вдарив Івана кулаком у груди. Образа і біль були такими сильними, що Іван, не довго думаючи, з усієї сили тріснув у відповідь. Велет цього не очікував, кулак потрапив йому в щелепу. Велет упав. Іванові вручили повний капелюх грошей.

Ошелешений Іван стояв посеред живої купи людей, поки елегантно вбраний панок з борідкою і ціпком у руці не дав свою візитку. Оговтавшись, Іван попрямував до притулку, згадуючи мамині галушки.

Розділ 5, у якому Іван сила зустрічає поважну персону

З’явився Міха Голий. Іван саме виконав роботу і ліг дивитися на хмари. Сила показав візитну картку. “Доктор Брякус” – прочитав Міха і запропонував піти разом. Іван приречено зітхнув, солодко потягнувся і поплентався за Міхою Голим.

Розділ 6, у якому головний герой почуває себе незручно

Іван та Міха підійшли під чепурний будинок. Поруч росла яблуня. Міха видерся на дерево, а Іван подзвонив у двері, які відчинив сам доктор.

Вони сіли у вітальні, обставленій зі смаком і любов’ю до старовини. Доктор запросив Івана до обіду. На столі було стільки приборів, що Іван спітнів, поки повторював за доктором. Брякус дозволив їсти, як хочеться. Але Іван був впертий і мучився далі.

Виявилось, що доктор тренував Велета. Це був добрий боєць, і звалити його могла людина надзвичайних можливостей. Доктор пояснив, що він тренер, а “доктор” – його вчений ступінь. Брякус сказав, що живе спортом. Він запропонував тренувати Івана і ще й за це платити хлопцеві. У гімнастичній залі доктор обміряв Івана, вражений шириною плечей у майже 70 см.

Розділ 7, у якому Іван Сила починає нове життя

Коли Іван вийшов з будинку, Голий сказав, що від чекання його вже болить живіт. Під яблунею лежала купа недогризків.

Історія про тренера насторожила Міху. Все виглядало дуже казково, а Голий мало вірив у казки. Проте Іван Сила думав інакше.

Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника. Це була селянська звичка завжди мати про запас кусок хліба. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал.

Доктор Брякус розвивав не лише м’язи, а й розум Івана. Тренування були щодня, крім вихідних. Брякус вчив Івана основам силової гімнастики та різних єдиноборств. Коли Брякус довідався, що Іван працює на вокзалі, то накричав і заборонив працювати. Іван уперше побачив наставника таким сердитим, тому не знав, що робити. Голий щиро заздрив товаришу: нічого не робиш і отримуєш ще й гроші.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ 8, у якому з’являється таємна поліція

Капітан поліції Миколайчик викликає до себе агента Фіксу, який був опецькуватим чоловічком зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Капітан доручив Фіксі зайнятися вокзалом, бо є секретна інформація, що готується… і щось зашепотів на вухо агенту. А також сказав дізнатися все про доктора Брякуса.

Розділ 9, у якому Іван Сила та доктор Брякус дивують один одного

Іван Сила виконував жим зі штангою. Майже щодня він збільшував вагу. Але цього разу попросив Брякуса дати серйозну вагу. Два інших хлопці, які тренувалися з Іваном, – Корнелій і Станіслав, поставили 120 кілограмів. Сила підійшов до штанги і без великого напруження підняв її над головою. Іван подумав, що це як два міхи пшениці на вокзалі. (Іван далі розвантажував вагони, але тримав це у таємниці). Хлопці додали ваги, і дійшло до того, що Іван підніс 160 кілограмів. Від здивування хлопці повідкривали роти. Доктор Брякус приніс шампанське і фужери: сьогодні Іван встановив новий рекорд Республіки! А через тиждень мав відбутися республіканський чемпіонат. Доктор був надзвичайно щасливий, бігав по газону і посилав повітряні поцілунки. Потім усіх відпустив. Іван пішов на вокзал, думаючи: “Для чого встановлювати рекорди, якщо після них забувають нагодувати?”.

Розділ 10, у якому агент Фікса виконує доручення уряду

Фікса перевдягнувся у жебрака, ходив по вокзалі і вдавав інваліда Великої війни. Одного разу підліток з давно немитим волоссям і брудним одягом (це був Міха) підійшов до Фікси і сказав, що його кличуть. Хлопець повів жебрака між вагони. Агент на всяк випадок стис у кишені пістолет і, крекчучи по-старечому, нагнувся (у ньому помер великий актор малого театру!). У цю мить хтось огрів його з розмаху по потилиці дошкою. Фікса розпластався на землі. Міха знайшов у його кишені посвідчення таємного агента 008. Раптом Голий зойкнув, бо Фікса вчепився йому в горлянку. Він вигнув малому руку і прикував наручниками до себе. Люди на вокзалі побачили жалісливу картину: двоє нещасних бідаків, обійнявшись, шкандибали назустріч долі. “Подайте інвалідам Великої війни”, – раптом жалібно затягнув Міха. Фікса його щосили вщипнув, та було пізно: бабуся вручила по пиріжку. Інваліди їй навіть не подякували.

Розділ 11, у якому Іван Сила розряджає ситуацію

В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. Коли побачив Міху з невідомим попід руку, привітно їм загукав. На диво, вони навіть не зупинилися, а вусатий чолов’яга почав на Івана раз у раз озиратися. Іван вирішив наздогнати солодку парочку. Фікса звернув у найближчий під’їзд і сховався, стиснувши горлянку Міхи. Коли Іван зайшов у двері, Фікса з усієї сили вдарив руків’ям револьвера Силу в потилицю. Але Міха штовхнув агента, тож удар вийшов змазаним. Було боляче, але не смертельно. Сила з розвороту тріснув у голову постаті, яка так погано вітається з незнайомими. Фікса впав, з ним і Міха. Сила схопив їх попід руки, мов два мішки картоплі, і виволік на Боже світло.

Фікса і Голий лежали на травичці. Іван спробував пошукати ключі від наручників у кишені агента 008, але, натрапивши на поліцейське посвідчення, від несподіванки присів. Тоді розірвав наручники, взяв Міху на плече і пішов до вокзалу.

Розділ 12, у якому про Івана Силу починають говорити

Чемпіонат республіки.