Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від імені дев’ятирічного хлопця Трілле, який живе у Норвегії. Його найкращу подругу звати Лена Лід, їй теж дев’ять років. Друзі переживають багато різних пригод, але Трілле найбільше хочеться, щоб Лена теж вважала його своїм найкращим другом.

Дірка в живоплоті

У перший день літніх канікул Трілле з Леною влаштували між своїми будинками канатну дорогу. Лена першою вирішила випробувати її, але ноги зісковзнули з мотузки, і дівчинка повисла на руках між двома другими поверхами. Трілле дуже налякався, але встиг притягнути матрац.

Тріллуньо і сусідка-малолітка

Трілле і Лена ходили в один клас, у якому вона була єдиною дівчинкою. Трілле вважав Лену найкращим другом, але ніколи не казав їй про це, бо боявся, що вона не вважає його своїм найкращим другом.

Лена мала зелені очі й сім веснянок на носі, була худенька, але лупила всіх хлопців. Трілле був світлочубий і з ямочкою на одній щоці. Його ім’я було незвичне: Теобальд Родрик Даніельсен Іттерґард. На щастя, всі звали його просто Трілле. Лена жила з мамою, тата у неї не було. Трілле жив у великому будинку з мамою, татом, 14-річною сестрою Мінною, 13-річним братом Маґнусом, 3-річною сестрою Креллою. А ще з ними жив дідусь, який називав друзів “Тріллуньо і сусідка-малолітка”.

Після випадку з канатною дорогою Трілле і Лена вирішили робити купальську відьму, бо наближалося свято Івана Купала. Зазвичай друзі грали роль молодят, але цього року хотіли зробити відьму, яку щороку робили Мінна з Маґнусом.

Як ми гасили відьму

Друзі жили в бухті, яку називали Крихтою-Матильдою. Трілле бачив зі свого вікна море, а дідусь мав човна і щодня вирушав ловити рибу. За будинками лежала автотраса. За автотрасою здіймався пагорб, із якого взимку Трілле і Лена спускалися на санчатах і лижах. На самій вершині пагорба стояла садиба Гірського Юна – найкращого друга дідуся.

Ленина мама малювала і перетворювала буденні речі на мистецькі твори, тож по всьому їхньому будинку було повно всіляких дивовиж. Наприклад, у пральній кімнаті у них стояло пів мотоцикла. Коли Трілле і Лена взялися робити відьму, вони вирішила використати за основу велику ляльку, яка сиділа на шафі у будинку Лени. Діти не спитали дозволу у мами, тому Трілле трохи боявся.

Зранку на Івана Купала до сім’ї Трілле приїхала тітка-бабуня. Старенька доводилась дідусеві старшою сестрою. Жила вона за дві милі і часто навідувалася. Справжня бабуня, дружина дідуся, померла, коли їй виповнилося лише тридцять п’ять. Тому тітку-бабуню Трілле називав запасна бабуня.Тітку-бабуню усі любили, вона готувала найсмачніші у світі вафлі.

День був чудовий, навіть тато долучився до ігор та вафель, хоч збирався розкидати гній. О шостій годині вечора розпалили багаття. Зібралися усі: родина Трілле, Лена зі своєю мамою, дядько Тур, татів брат, і дядькова Турова кохана. Усі побачили відьму і похвалили Трілле і Лену, а друзі боялися, бо відьму мали спалити.

І ось відьму кинули у вогонь. Лена скрикнула не палити, та було пізно. Тоді дівчина крикнула, що всередині відьми лялька. Усі кинулись гасити вогонь морською водою, та це не допомагало. Раптом дідусь завів трактора, який досі стояв у полі з повним фургоном гною. Дідусь під’їхав ближче, увімкнув пристрій розкидання гною, і той чим сили завертівся. Усі зіщулилися, атоді посипався дощ із коров’ячого лайна.

Ноїв ковчег

Через день Трілле, Лена і Крелла пішли в недільну школу. Там діти читали про Ноїв ковчег. Повертаючись додому, Лена сказала, що назва ковчег не зовсім вдала, бо краще підходить назва Ноїв катер. Друзі вирішили випробувати, скільки вміститься тварин у катері дядька Тура.

Цієї неділі дядько саме поїхав до міста в кіно. У Крихті-Матильді водилася сила-силенна тварин. Спершу Трілле і Лена принесли двох кроликів, потім принесли курку і півня. Також вони привели козу і гладкого кота. Були і комахи: друзям пощастило зловити двох джмелів, двох черв’яків, двох равликів, двох павуків і двох жуків. Коли настала черга заводити корову, вирішили взяти теличку дядька Тура. Коли діти підводили теличку до катера, помітили, що коза заходилася жувати завіски. Лена заверещала, і геть усе полетіло шкереберть. Тварини наче сказилися, влаштували безлад, а теличка скочила в море. На щастя, з’явився дядько і врятував тварину. Та він був розлючений за розгардіяш.

Ніяка веселка (як в історії про Ноя) того дня на небі не з’явилася, хоч друзі загатили тваринами весь катер. Дощ також не линув. Діти попросили пробачення у дядька і ввечері пішли до своїх домівок.

“Потрібен тато”

Якось у магазині, де працювала Ленина мама, друзі побачили оголошення про те, що хтось хоче взяти щеня змішаної породи, щоб було охайне. Лена вирішила, що так можна написати оголошення про тата, якого мріяла мати. Тож діти написали таке оголошення: “Потрібен тато. Бажано, щоб був добрий. І любив дітей”. З самого верху друзі написали Ленине ім’я, прізвище і номер телефону.

Десь за пів години після того, як вони прийшли до неї додому, задзвонив телефон. Якась Вера Югансен сказала, що прочитала оголошення і має його, правда, він трішки неспокійний, але останні два тижні жодного разу не пісяв у хаті. Трілле і Лена були здивовані, а Вера Югансен повідомила, що привезе його о п’ятій годині, щоб було легше вирішити.

Пізніше прийшла Ленина мама і насварила дочку за оголошення. Діти повідомили, що скоро привезуть тата. Та які всі були здивовані, коли приїхала Вера Югансен і винесла з машини цуценя! Лена дуже хотіла залишити його собі, але її мама сказала, що всьому є межа.

Як дідусь і бабуня розважалися в Крихті-Матильді

Якось Трілле, Лена і Крелла залишилися вдома лише з дідусем Ларсом, а інші поїхали в місто на пісенне свято. Мама особливо наказувала, щоб діти не сідали у ящик дідусевого мопеда.

Дідусів мопед був дивний на вигляд, а спереду мав великий ящик, який правив замість кузова. У тому ящику дідусь возив продукти. Того дня дідусь мав привезти дві бляшанки фарби з міста. Їх мали доправити поромом. Діти знехтували маминими наказами і прокаталися у ящику до міста. Вони навіть придумали захоплюючу гру, у якій вдавали, що в бляшанках з фарбою повно золотих монет, які треба заховати від шайки небезпечного Бальтазара. Вдома до гри приєдналася тітка-бабуня, яка прибула з вафельницею і влаштувала смачне частування.

Ісак

Дев’ятого червня Лені мало виповнитися дев’ять років. На день народження вона бажалатата, а також велосипед. Лена запросила на свято увесь свій клас: вісьмох хлопців і Трілле. На свято прийшов лише Трілле, бо Лена захворіла на вітряну віспу. До вечора день народження зіпсувався, але Лена не відпускала Трілле. Пізніше прийшов лікар. Він був молодий і гарний. Лена не знала, що він прийде, тому сприйняла його за тата, якого загадала на день народження. Лікаря звали Ісак. Він трохи побув на святі, а коли зібрався йти, то побачив у пральні мотоцикла. У нього теж був мотоцикл. Дорослі забалакалися про мотоцикли, аж він мало не запізнився на пором.

“Різдву радіймо” посеред літа

Невдовзі Лена одужала і вирішила стати воротарем, бо він усім верховодить. Улітку футбольних тренувань не було, але друзі грали на скошених полях. Якось їхній м’яч десь загубився. Лена вирішила, що вони з Трілле самі зароблять на м’яч. Друзі взяли блокфлейти і відправилися в місто. Вони вміли добре грати композицію”Різдву радіймо”, хоч вона не дуже пасувала до 25-ти градусів тепла. Спершу люди проходили мимо, але згодом почали кидати гроші. У крамниці спортивних товарів виявилося, що треба ще 42 крони. Діти стали на східцях перед крамницею і почали грати. Продавцеві це не сподобалося, він насварив дітей, але дав м’яч, щоб мати спокій. За день у газеті помістили знімок Трілле і Лени, бо їх під час виступу навіть сфотографувала якась журналістка.

Як я розтрощив Лену

Якось Мінна розповіла Трілле і Лені, чому їхню бухту прозвали Крихтою-Матильдою. Колись у цей фіорд заплив португальський розбійницький корабель, на носі якого було встановлено дивовижну галеонну фігуру – вродливу панну Матильду. Налетів шторм, прекрасну Матильду розтрощило об прибережне каміння на крихітні тріски. Морські розбійники так і не повернулися додому, а осіли тут, а бухту назвали Крихтою-Матильдою. Потім Мінна сказала, що один з розбійників бувпрапрапрапрадідом дідуся.

Трілле радів, адже вважав, що у його жилах теж тече кров морських розбійників. Йому відразу захотілося покататися на гумовому човні, Лена теж приєдналася. Друзі кружляли довкола хвилерізу. Трілле сидів, відчуваючи себе морським розбійником, Лена була галеонною фігурою. Діти вирішили влаштувати шторм, Трілле розгойдував човна сюди-туди. Все закінчилося тим, що гумовий човен вдарився в цементний мур і Лена розбила голову.

Кінець літа

У Лени був невеличкий струс мозку, рану зашив Ісак. Та виявилося, що вона марно так забилася, бо дідусь розповів, що Мінна все набрехала. Насправді бухта так називається, бо кілька років тому тут жила пані на ім’я Матильда. У неї було чотирнадцятеро дітей і чоловік, який був такого малого зросту, що його прозивали Крихтою. Тож потім, коли він помер, Матильду стали називати Крихтою-Матильдою.

Канікули закінчилися, Трілле і Лена пішли в четвертий клас. Трілле радів, і навіть Лена була задоволена, бо у них з’явилася нова вчителька, яку звали Еллісів. Якось вчителька запитала Трілле, чи Лена його найкращий друг. Хлопець шепнув вчительці: “Принаймні одне з нас так думає”.

На вихідних Трілле разом з татом і Леною відвідав тітку-бабуню, яка жила сама. Трілле вважав, що немає нічого кращого, як сидіти в тітки-бабуні на канапі й наминати вафлі, коли надворі лопотить дощ.