Стислий переказ, виклад змісту

Галина Пагутяк

Повість “Втеча звірів, або Новий бестіарій”

(*бестіарій – збірник відомостей про тварин)

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ 1

Доня хоче бавитися зі звірами, але ті не приходять. Книжка і статуйка на горищі. Що то за мова? Каспар і його сумне життя.

1

Ліс був такий тихий, що навіть не пахнув. Тато сказав, що тут немає вовків, ведмедів, лисиць, але краще триматися хати. Якщо звірі не хижі, то могли б прийти подивитись, що то за дівчинка приїхала сюди з татом і мамою, й збирається жити в старій лісниковій хаті.

Доня давно сиділа на ґанку, бо мама не пускала в хату, адже білила, а тато в цей час ремонтував дах. Коли вони їхали сюди, Доня не побачила нікого живого. Дівчинка кликала звірів, хотіла на них подивитися, бо ніколи не бачила зайців, білочок і навіть мишей. Звірів кликала: “Киць-киць!”. Тут з’явився тато, смішний, увесь у сіні й павутинні. Він приніс знахідку: статуйку хлопчика з дзеркалом і прегрубезну книжку в шкіряній палітурці. Книжка була зі звірями, виглядала дуже старою. На першій сторінці було надруковано: Aphologia animalia. Ні Доня, ні тато нічого не второпали. Хоч дівчинка подумала, що це мова тварин.

2

Тато говорив, що настали тяжкі часи, нема куди подітись. Але він завжди мріяв жити у лісі. Колись він бачив справжній ліс, а Доня вже такого не побачить. Мама заплакала. Доня теж, бо все чула і зрозуміла: вона не матиме з ким бавитися.

Книжка лежала зверху на етажерці, бо не вміщалася на полиці. А статуйка хлопчика стояла на книжці.

3

Назавтра тато сказав Доні позбирати за хатою сміття. Прибираючи, Доня вжалилась кропивою. “Приклади холодний камінець” — почула вона незнайомий голос. Говорив хлопчик в золотистій одежі з коричневими бантами. Хлопчик був схожий на ту статую, що знайшов тато.

Доня не вміла розмовляти з хлопцями, бо ті полюбляють штурхатися і лаятись. А ще їй важко було повірити, що статуї оживають. Краще піти і все обміркувати.

Дівчинка сиділа на ганку. Вийшла мама і запитала, чи в неї часом не болить голова. Доня сказала, що їй уже нічого не болить. Мама розповіла, що колись тут жив лісник, якого давно нема.

Доня лягла на мамине ліжко, а мама варила борщ. Мама сказала, що восени дівчинка піде до школи. Доні було нецікаво у школі. Дівчинка глянула на камінчик, який їй дав хлопчик.

4

Доня роздивлялася книжку, а за вікном падав рясний дощ. Шкода, що малюнки були не кольорові. У книжці був намальований білий кінь з одним рогом на лобі; птах, схожий на обскубану курку; слон, який топче людей; псів, що напали на ведмедя; олень зі стрілою в боці; лев з дитиною в зубах. Доні було жаль, що мама і тато не вміють прочитати цю книгу.

Був ще такий малюнок: хлопець у довгій сорочці грає на сопілці а кругом стоять звірі. Дівчинка запитала маму, чи той хлопчик з дзеркалом, Каспар, добрий. І може Каспар зараз мокне під дощем і треба запросити його. Та мама нагадала, що треба реально дивитися на світ.

Доня вийшла надвір, уже світило сонце. А Каспар, мокрий як хлющ, стояв за хатою і обсушувався на сонці. Він не хотів до хати, щоб не лякати маму. Каспар сказав, що має роботу. Він пильнує Єдинорога.

5

Каспар розповідає Доні свою історію. Колись уся Європа знала ім’я Каспара Гаузера. Його історія дуже сумна: у нього дитячий вигляд, але насправді він дуже старий. Таке трапляється з тими, хто мав нещасливе дитинство. Він не знав своїх батьків, кажуть, то були дуже знатні особи, інакше, чого б його ховали в підземеллі. Там його хтось годував, купав. То був чоловік. Найперше враження Каспара – світло, вогник свічки. Коли той чоловік, лице якого було в масці, приходив, з’являлося світло, а коли він ішов, була темряві. Єдиною забавкою була дерев’яна ложка. Людської мови Каспар не чув і не вмів розмовляти. Лише співав.

Коли став великим, його випустили, і він вперше побачив людей. Каспаром опікувалися лікарі, вчителі. Вони навчили одягатися, розмовляти, писати й читати. Але найголовнішого не навчили: бути людиною, тобто таким, як усі. А потім Каспара убили. Ставши вільним, обрав собі життя без людей: серед звірів і птахів. Намагається захищати й пізнавати тих, кого любить.

Доня заплакала, а Каспар був щасливий, що зустрів дівчинку. Він запропонував разом доглядати Єдинорога.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ 2

Доня будує для Каспара дім, але не досить міцний. У дзеркалі з’являється Єдиноріг, і з цього починаються справжні пригоди. Каспар вміє робити те, чого не вміє робити ніхто. Сумна розповідь Крота. Каспарова обіцянка

1

Доня пішла до лісу, знайшла сухі гілляки і зробила хату для Каспара. Він кілька днів не з’являвся і не знав, що вона для нього збудувала хату без стін, зате з дахом. Мама з татом не зважали, бо дівчатка люблять робити хати.

На запитання про єдинорога, тато відповів, що такого звіра в природі не існує. І що Каспар на етажерці не є живим хлопчиком. Мама переживала через фантазії дочки. Доня попросила тата взяти її до лісу.

2

Одного ранку Доня прокинулася з дивним відчуттям, що хтось на неї дивиться. Але в хаті нікого не було. Доня зіскочила з ліжка й почала шукати книжку, яку хотіла показати Каспарові.

Вона вже хотіла одягатися, коли дзеркало раптом спалахнуло. У ньому Доня побачила Єдинорога з золотистою гривою. Він глянув приязно, наче хотів щось спитати, і зник.

3

Доня питає Каспара, коли ще з’явиться Єдиноріг. Але хлопчик каже, що в одному й тому ж дзеркалі це неможливо. Каспар теж хотів його побачити. Тепер доведеться питати звірів і птахів, що живуть на землі і під землею. Дівчинка питає, чи не взяв часом Єдиноріг книжку. Але хлопчик пояснює, що книга написана латиною і назва її означає “На захист тварин”. У той час, коли жив Каспар, латину вчили, тому він може переказати Доні зміст книжки. Але зараз є важливіша справа: знайти Єдинорога, бо, може, він хоче покинути всіх, хто не вірить у нього. Каспар сказав: “Коли у щось не віриш, то воно зникає”. Каспар пропонує перетворити Доню на комашку сонечко.

4

Доня стала комашкою з шістьма лапками. Це було не страшно. Та й сиділа вона на плечі Каспара. Друзі розпитували Сойку про Єдинорога. Сойка була величенькою пташкою кольору какао з молоком, а на крилах мала блакитні пір’їни. Сойка нічого не знала і думала, що про Єдинорога написано в книзі.

Потім подалися до Крота. Кріт був трохи страшнуватий зі своїм чорним гострим писком і дрібними білими зубками. Але Доня була на сьомому небі від щастя. Вона вперше в житті бачила крота. Кріт нічого не знав і розповів одну бувальщину.

5

Кріт розповів історію про одного звичайного крота, як усі. Одного разу він знайшов досить великий блакитний прозорий камінь. Камінь нагадував йому приємні для ока сутінки. Кріт став міркувати, як камінь опинився у його володіннях. Чи хтось колись закопав його, чи якийсь пра-пра-кріт затяг камінь до нори, чи сама Земля-мати породила його. Кріт запитував своїх приятелів. Хтось припустив, що камінь міг упасти з неба, якщо він кольору сутінків. А хто ж його кинув? Через те Кріт до самої смерті не мав спокою. Бо хоча й жив у темряві, проте любив ясність.

Каспар запитав, як Доні бути комашкою. Їй все було завелике. Але хлопчик сказав, що комахи про це не думають: “Усі живі істоти, окрім людини, знають, як використати свій час”. Каспар пообіцяв розповідати зміст книги дівчинці, і вона ніколи не буде самотня. А що таке самотність? “Це коли ти і світ, що тебе оточує, — різні. Навіть не так… Ну, коли ти добра, а світ злий. Теж не те…” — пробував відповісти Каспар.

Дівчинка згадала, що в кінці книжка був намальований корабель. Друзі домовились вночі вирушити знову на пошуки Єдинорога.

Розділ 3

Доня і Каспар стають пташками, щоб швидше наздогнати Єдинорога. Довге життя мушки-одноденки. Літати не так уже й легко. Що попросити в чарівної палички?

1

Цієї ночі Доня не спала і чекала Каспара. Цей Каспар ніби й непоганий хлопець, але ніколи не має часу. Зрештою, коли вони знайдуть Єдинорога, то, може, Каспар побавиться з нею в хованки чи м’яча.

Коли хлопчик прийшов, то сказав, що треба перетворитися на пташок. Вони повинні наздогнати Єдинорога і взнати його наміри. Каспар пообіцяв, що з Донею не трапиться нічого лихого, і вона повернеться до батьків. Вони навіть не помітять нічого, бо немає одного часу для всіх. Час для них минатиме швидко, а для батьків – повільно.

І вони стали пташками. Маленькими, непомітними сірими горобцями. Летіти було трохи важко. Єдиноріг міг податися до моря, тому летіли туди.

Каспар згадав слова: “Врешті-решт усі інші живі істоти, ніким не зрозумілі, покинуть свою одвічну домівку. Вони збудують корабель і відпливуть на ньому туди, звідки немає вороття!”

2

Коли настав ранок, вони вже були далеко. Перелетіли поле, річку, село, знову поле і ліс. Доні уже набридло летіти, бо хотіла спати.

Зупинилися на галявині з суницями і знову стали людьми. Хлопчик збирав суниці, дівчинка дрімала. До суниць підповзло дві мурашки. Хлопчик не відганяв, він ще назбирає суниць. Коли Доня прокинулась, Каспар розмовляв з мушкою-одноденкою. Хоч вона жила один лиш день, проте знала все: що таке злива, спека, усіх звірів у лісі, знала, що зник дикий лісовий кінь, останній у світі. Мушка мусила облітати цілий світ, перш ніж відкладе яєчка, з яких вилупляться інші мушки.

Доня розпитала Каспара про цю розмову. Каспар вважав, що комахи мають спільну пам’ять, оскільки у них дуже коротке життя.

Друзі мали летіти далі і ввечері потрапити у Зимовий дім. Там дівчинка відпочине, бо далі доведеться подорожувати через незнані краї. Каспар говорить: “Я не люблю довгих мандрів. На чужині почуваєшся незатишно. Подорожують зазвичай ті, хто ніколи не чувся добре у власному домі”.

Удень було веселіше летіти. Вони спинилися побалакати зі зграйкою горобців і пообідали разом з ними вишнями коло старенької хатини.

Доня помітила кілька гіллястих верб, під якими сиділи діти-пастушки. Дівчинка попросила Каспара послухати, про що говорять діти.

3

Під вербами сиділо троє хлопців і дві дівчинки. Один хлопчик сказав, що хоче чарівну паличку.