Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від першої особи – хлопця на ім’я Олівер Берретт.

1

Олівер вчився на останньому курсі Гарварду і часто ходив у бібліотеку Редкліффа, якій надавав перевагу тому, що там була справжня тиша. Одного разу у Олівера мав бути екзамен з історії і йому була потрібна одна книга. Дівчина на видачі не хотіла давати книгу. Дженніфер Кавіллері дивувало те, що хлопець прийшов саме у цю бібліотеку, адже його Гарвардська бібліотека мала більше книг, ніж бібіліотека Редкліффа. Дівчина назвала хлопця містером Шпаргалето, бо в хлопця був, на її думку, багатий та дурний вигляд. Оліверу дівчина видалася Гризуном Науки, ученою мишкою, бо була в окулярах. Але Олівер запросив її на каву, щоб отримати потрібну книгу.

Дженні була американкою італійського походження, спеціалізувалася з музики. Олівер тішився, що дівчина не зауважила йому, що його прізвище таке ж, як і того, хто збудував Корпус Берретта, найбільшу й споруду на території Гарвардського університету. Адже Олівер був з багатої родини. Олівера дивувало, що дівчина ходила на нудні лекції порівняльного літературознавства, вивчала поліфонію ренесансної доби. Хлопець запросив Дженні на хокейний матч в п’ятницю, адже він грав у команді.

2

Олівер зробив так, щоб на матці дівчина мала програмку і прочитала у ній усе про нього. Там було вказано, що Оліверу 20 років, він з Массачусетсу, здобуває спеціальність суспільствознавство, його зріст 5 футів 11 дюймів, вага 185 фунтів.

Під час матчу виникла бійка між гравцями, у якій брав участь і Олівер. Суддя відправив його на лаву. Коли він сів, Дженні підійшла і спитала, чи не соромно йому сидіти, поки команда грає. Олівер навіть не обертався до дівчини, бо вболівав. Вона образилася і пішла. Олівера знову викликали на поле, і коли він очима вирішив знайти Дженні, суперники посадили його на лід. Для хлопця це була ганьба. У вирішальний момент Олівер почув голос Дженні, яка вболівала разом з усіма. Хлопець забив шайбу, а згодом його команда розгромила суперників з рахунком 7:0.

З усіх приміщень Гарварду Олівер найбільше любив Діллон-хаус – спортивну роздягальню. Це було єдине місце, де він по-справжньому спочивав душею, коли приходив зі стадіону Вотсона. Олівер любив скидати мокру від поту форму, брати рушник і йти до душової, де хлопці довідувалися, хто, що саме, з ким і скільки разів зробив минулої суботи. Олівер сидів під душем і рахував синці та садна (для нього це було не позбавлене приємності заняття) й ліниво думав про щось, а то й не думав зовсім. Олівер ніжився у ванні і раптом згадав про Дженні. Надворі було холодно і темно. Олівер переживав, чи дівчина не пішла сама додому, аж до Редкліффа. Біля якогось куща Олівер знайшов Дженні, закутану в шарф. Від радощів хлопець поцілував її у чоло, а потім у губи, до солодкого запаморочення. Коли поцілунок скінчився, Дженні не випустила з рук його рукави. “Мені це не подобається”, — сказала вона. “Що саме?” — запитав Олівер. “Те, що мені це подобається”.

Вони вирушили пішки до Редкліффа, і Дженні весь час трималася за Оліверів рукав. На прощання хлопець сказав, що кілька місяців не дзвонитиме, а може статися й так, що подзвонить, щойно вскочить до своєї кімнати. “Свиня”, — прошепотіла дівчина.

Рей Стреттон, товариш Олівера по кімнаті, грав у покер з двома своїми дружками-футболістами, коли Олівер повернувся. Хлопці питали Олівера про Дженні, називали її Дореміфасоль. Але Олівер не зважав на них. Він взяв телефон і подзвонив до дівчини. Олівер признався їй, що закохався. “Я б відповіла… котися під три чорти!” — сказала Дженні і кинула трубку. Та Олівера це не збентежило.

3

Матч з Корнеллським університетом для Олівера скінчився сумно: його побили (через його ж провину), а суддя відправив його на 5 хвилин з поля. Матч команда програвала, і тернер Джекі Фелт рвав на собі волосся. Серед нечисленних уболівальників був батько Олівера – Олівер Берретт III. Син називав батька Кам’яним Обличчяя, Не-хи-хи та навіть Сучим Сином.

Команда Олівера програла з рахунком 6:3. Лікар наклав Оліверу на щоку дванадцять швів та заборонив на тиждень тренування.

Олівер вечеряє з батьком, хоч це не дуже йому подобається, адже батько любить його повчати, розпитувати про плани на майбутнє, а хлопець дуже цього не любить. Олівер хотів усього добиватися сам, а батько хотів зробити декілька дзвінків і вирішити усе замість сина. Він запропонував синові влаштуватися у Корпус миру. Синові ідея не подобається. Врешті, Олівер провів батька до машини. Син вважає, що батько проїхав на матч таку відстань тільки тому, що любить їхати машиною на шаленій швидкості.

У мотелі Олівер подзвонив до Дженні, і це було найприємніше за весь день.

4

У понеділок Олівер прийшов у Бріггс-хол до Дженні. Вона саме розмовляла з кимось по телефону. Олівер почув уривки розмови: “Добре. Звичайно! Абсолютно. І я теж, Філе. І я скучила за тобою. Дуже скучила”. Хлопцеві не сподобалися такі слова, але згодом він дізнався, що Філ – батько Дженні, який працює пекарем і живе в Кренстоні, у штаті Род-Айленд. Її мати загинула в автомобільній катастрофі, тому дівчині батько заборонив їздити машиною. Олівера дивувала любов Дженні до батька, адже у хлопця з батьком були погані стосунки: син відчував себе в затінку батькової слави, відчував його зверхність. Хлопець вперше з кимось відверто поговорив про взаємини з батьком, але Дженні вважала, що батько любить сина, а Олівер перебільшує.

5

Між Олівером і Джейн довгий час не було фізичної близькості, хоч на вдачу хлопець був вельми напористий і нетерплячий. Він не наважувався зробити перший крок, бо боявся дістати відкоша. І не менше боявся згоди, продиктованої не тими почуттями, на які розраховував. Олівер ставився до Дженніфер зовсім не так, як до інших дівчат, і через те не наважувався підступитися до неї.

Однієї неділі вони сиділи в кімнаті Олівера в гуртожитку й читали, готуючись до сесії. Тоді між ними все і відбулося. Олівер Берретт IV дивувався, який він був ніжний і лагідний з дівчиною. Він помітив, що Дженні носить хрестик на запаяному ланцюжку. Цей хрестик належав матері дівчини, і вона носила його на пам’ять про маму. Того вечора Дженні вперше сказала, що кохає хлопця.

6

З сусідом по кімнаті – Реєм Стреттоном Олівер мав домовленість: коли котромусь потрібна була кімната, щоб “не заважали”, потрібно було вивісити на клямці краватку. Олівер тепер часто вивішував краватку, але ніяких подробиць, як було раніше, Рею не розповідав. Олівер признався другові, що по-справжньому закохався, але Рей переживав, що дівчина просто заарканила друга.

Олівер йде у Данстер-хаус на концерт Дженні. Вона грала соло на клавесині в П’ятому Бранденбурзькому концерті Баха. Після концерту Олівер і Дженні йшли вулицею. Того вечора дівчина проговорилася, що їде в Париж на уроки до Наді Буланже – відомої вчительки музики. Дженні навіть призначити пристойну стипендію. Олівер не міг зрозуміти, як тепер вони зможуть бути разом. Дженні сказала, що вони закінчать університет, і їхні шляхи розійдуться, адже хлопець належить до династії мільйонерів, а вона – соціальний нуль. Тоді Олівер сказав, що хоче одружитися з нею. Вона закинула голову і, не всміхаючись, запитала: “Чому?”. Дивлячись їй просто в очі, він відповів: “Тому”. “О,— сказала вона,— це дуже поважна причина”. І вони мовчки пішли понад річкою.

7

Олівер везе Дженні на знайомство зі своїми батьками. Цього хотіла Дженні, бо так було заведено, а крім того, батько платив за навчання сина. Закохані їхали на недільний обід.

Дженні була вражена багатством родини Олівера. Вона хвилювалася, та й хлопець теж. Двері будинку їм відчинила покоївка і назвала хлопця “мастер Олівер”. Хлопцеві це дуже не подобалося.

Йдучи повз портрети у бібліотеку до батьків, Дженні раз у раз вражено охала. “3 цієї галереї я зрозуміла нарешті топонімію половини гарвардських споруд!”. Дівчина побачила і безліч нагород з веслування, які належали батькові Олівера.

Дженні познайомилася з батьком і матір’ю Олівера. Мама намагалась оцінити Дженніфер – придивлялася до її одягу, її манери триматися, прислухатися до її вимови та інтонацій. Олівер III, як завжди, зосередився на синові. Олівер сказав, що на обід вони не залишаться, але Дженні сказала, що вони лишаються.

За столом мама Олівера підтримувала розмову, а після обіду батько сказав, що його призначили керівником Корпусу Миру.

8

На радість Олівера, вони з Джейн нарешті поверталися до Кембріджа. Дівчина і далі вважала, що Оліверу треба краще ставитися до батька, адже він любить сина. Дженні вважала, що Олівер у всьому хоче дошкулити батькові. І врешті, сказала, що одруженням з нею він теж хоче дошкулити батькові. Хлопець зупинив машину і намагався сказати, що це не так. Джейн сказала, що він по-своєму, по-ненормальному, закоханий у її низьке соціальне походження. Олівер мимоволі подумав, що в цьому є таки зерно істини, але він по-справжньому кохає дівчину. Джейн не хотіла образити Олівера, вона сказала, що любить у нім не тільки його самого, а й закохана і в його ім’я, і в числівник, що за ним стоїть. Вона мало не плакала. Та Олівер був щасливий, що, знаючи його вади, вона все-таки кохала його і визнала власну недосконалість.

Батько Олівера приїздить до сина і намагається попередити його надмірну квапливість. Вони обідали у бостонському Гарвардському клубі. Там були батькові однокурсники, клієнти, шанувальники і т. ін. Батько сказав, що Дженніфер чудова дівчина, і це дуже добре, що вона, маючи таке походження, спромоглася пробитись аж у Редкліфф… Але він вважав, що цим одруженням син просто бунтує проти нього. Олівер Берретт III просив трішки почекати з одруженням: здобути учений ступінь з юриспруденції. Врешті, батько сказав, що коли Олівер одружиться тепер, у нього не буде ні цента за душею.