Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від першої особи – хлопця на ім’я Квентин Джейкобсон, якого друзі кличуть просто “К.”

Пролог

Квентин вважає, що диво трапляється з кожним. Наприклад, йому випало бути сусідом Марго Рот Шпігельман. Хлопець живе у штаті Флорида, у місті Орландо. Його район, Джеферсон-парк, раніше був військово-морською базою, але потім вона стала непотрібна, і землю повернули у власність мешканців Орландо. Батьки Квентина і батьки Марго придбали помешкання по сусідству, щойно скінчилося будівництво перших об’єктів. Квентину з Марго тоді було по два роки.

Коли хлопцеві і дівчині було по дев’ять років, вони деколи гралися разом, ганяючи на байках аж до Джеферсон-парку. Квентин вважав Марго найкрасивішою і дуже хвилювався, коли зустрічав її. Одного разу діти були у парку і під старим дубом побачили чоловіка у сірому костюмі. Чоловік сидів, не рухався, а навколо нього чорніла калюжа крові. Квентин перелякався, почав задкувати, а Марго було цікаво, що ж трапилося з чоловіком, і вона навіть наблизилась до мерця. Хлопець потягнув дівчину, і вони поїхали на байках додому, щоб усе розповісти батькам. Квентин пропустив Марго вперед, тому що сам розплакався і не хотів, щоб вона це бачила. Підошви кедів Марго були поплямовані кров’ю.

А потім діти приїхали кожен до себе додому. Батьки Квентина подзвонили 911, але сина подивитися на все це не пустили. І мама, і тато хлопця були психотерапевтами. Мама провела з хлопцем довгу бесіду про тривалість людського життя, про те, що смерть – це теж частина життєвого циклу. Квентин все розумів і не дуже переймався побаченим. Увечері, коли він лягав спати, Марго Рот Шпігельман прийшла до його вікна і розповіла, що провела розслідування. Дівчинка дізналася, що чоловіка звали Роберт Джойнер, він мешкав на Джеферсон-роуд, йому було тридцять шість років, працював адвокатом, застрелився з пістолета, бо його дружина вирішила з ним розлучитися. Квентин сказав, що це ще не причина вбивати себе. Тоді Марго сказала: “Напевно, у нього в душі всі ниточки обірвалися”. Хлопець відчинив вікно і хотів пустити її у кімнату, але Марго сказала закрити вікно. Вони стояли і дивилися одне на одного. Квентин довго не міг забути цього моменту. Марго завжди полюбляла таємниці. Згодом Квентин часто думав, що, може, вона так полюбила таємниці, що сама стала таємницею.

Частина перша

Ниточки

1

Минуло 9 років. Марго і Квентин вчилися у випускному класі. Одного ранку Квентин прокинувся занадто пізно, тому по дорозі до школи він снідав на пасажирському сидінні в маминому мінівені. Зазвичай хлопець їздив у школу разом зі своїм найкращим другом Беном Старлінгом. За пів години до початку уроків друзі збиралися біля чорного ходу в репетиційну і теревенили. Чимало Квентинових друзів грало в шкільному оркестрі, тому хлопець завжди крутився біля репетиційної, але сам не грав. Дорогою мама завела розмову про школу, іспити і випускний бал. Хлопець сказав, що бал його не цікавить. Мама запропонувала запросити на бал дівчину на ім’я Кассі Гімні. Квентин подумав, що ця дівчина чудова, тільки з прізвищем їй не пощастило.

Бен — смаглявий коротун, який уже почав дозрівати, але ще не дозрів, був найкращим другом Квентина з п’ятого класу. Бен зустрів перед уроками Квентина і повідомив, що Радар – ще один їхній найкращий друг, іде на бал. Насправді Радара звали Маркус. А прозвали Радаром, тому що він був схожий на маленького окулярника Радара зі старого серіалу “M*A*S*H”, хіба що, Радар у тому серіалі не був чорношкірий, а за деякий час Радар добре підріс і став носити контактні лінзи, тож уже не був схожий на того героя, але нового прізвиська, коли до останнього дзвоника лишалося всього три з половиною тижні, друзі вигадувати не збиралися. Батьки Радара зібрали величезну колекцію чорних Санта-Клаусів, які столи по всіх кімнатах. Через колекцію хлопець соромився приводити когось додому. Разом зі своєю дівчиною Анжелою Радар збирався на бал. Бен теж марив балом, але усі в школі знали про “Кривавого Бена” і не хотіли з ним йти: у десятому класі Бена забрали в лікарню, бо у нього була ниркова інфекція, але Бекка Арингтон, найкраща подружка Марго, поширила плітки, що у нього нібито кров у сечі від постійної мастурбації.

У шкільному натовпі Квентин побачив Марго Рот Шпігельман. Вона стояла біля своєї шафки, а поруч – її хлопець, Джейс. Марго реготала над чимось, але дивилася вона не на Джейса, а на Бекку Арингтон, яка повисла на якомусь бейсболістові. Квентин усміхнувся Марго, хоча і розумів, що вона його все одно не бачить. Бен давно знав, що Марго подобається другові, і звик до того, що Квентин витріщався на дівчину. У Марго, крім Бекки, була ще одна найкраща подруга – Лейсі, якою захоплювався Бен.

Розповіді про епічні пригоди Марго збурювали всю школу, мов землетрус: один дідуган навчив Марго грати на гітарі; Марго три дні подорожувала з цирком; у Сент-Луїсі Марго випила за лаштунками чашку чаю з гуртом “Mallionaires”, зумівши проникнути на концерт. Коли хтось розповідав про пригоди Марго, історія неодмінно закінчувалася запитанням: “Ні, ти можеш у це повірити?” Найчастіше повірити було неможливо, але потім завжди виявлялося, що це таки правда.

Квентин і Бен побачили Радара. Той завжди носив кишеньковий ноутбук і щось друкував, бо був відповідальним редактором заснованого ним інтернет-довідника під назвою “Омніпедія”. Він присвячував цьому проекту всього себе до останку. Бен не вгавав, бо хотів на бал, але ніхто не хотів з ним йти. До друзів наближався Чак Парсон – здоровило, який усіх ображав. Чак не турбував друзів майже два роки: хтось у світі крутих видав припис, щоб їм дали спокій. Тому зараз Квентину було дуже дивно, коли Чак спитав його: “Що тобі відомо про Марго і Джейса?”. Квентин відповів, що нічого, хоч знав, що Джейс – перший і єдиний справжній хлопець у Марго. Вони почали зустрічатися наприкінці минулого навчального року. І наступного року обоє планували вступати в Університет Флориди. У Марго вдома Джейс не бував, тільки забирав її, коли вони йшли кудись разом.

У їдальні Бен розповів Квентину, що запросив Кассі Гімні, але вона йде з іншим. До друзів підійшла Анжела – гарненька чорношкіра дівчина з короткими дредами, і спитала, чи Радар її соромиться, бо вони вже п’ять тижнів зустрічаються, а він її навіть до себе додому ще не запрошував. Квентин з Беном багатозначно перезирнулися, але сказали, що все нормально. Біля шафок друзі сказали Радару, що Анжела переживає, бо він її не запрошує до свого дому. Радар заволав, що не винен, що у його батьків найбільша на світі колекція чорних Санта-Клаусів. Квентин згадав, як якось навесні ходив до Радара в гості, і на всіх підвіконнях стояли чорношкірі Санта-Клауси. На перилах висіли паперові фігурки. Обідній стіл був прикрашений свічками у вигляді чорних Санта-Клаусів. У гостьовій ванній шпалери були розмальовані Санта-Клаусами. І всі кімнати – за винятком Радарової – були домівкою численних чорних Сант. Усього їх було тисяча двісті штук.

Повернувшись додому, Квентин відпочивав, вчився, повечеряв з батьками, переписувався з друзями. Усі його дні були подібні один до одного, але він вважав, що любить рутину і нудне життя. П’яте травня могло пройти як звичайнісінький день – якби незадовго до опівночі Марго Рот Шпігельман не відчинила його вікна.

2

Почувши, як відчиняється вікно, Квентин хутко обернувся, і в нього втупилися сині очі Марго. У темряві хлопець роздивився, що у неї на обличчі чорний грим, а вбрана вона в чорну кофтину з каптуром. Квентин підійшов до вікна. Він й припустити не міг, чому це раптом Марго прийшла отак несподівано. Дівчина попросила позичити машину. Квентин сказав, що не має своєї машини (це була його болюча тема). Дівчина попросила автівку його мами. Марго говорила, що ключі від її машини батьки сховали у сейф у своїй кімнаті, а в їхній кімнаті спить Мирна Мустела (так звали їхню собаку), тому дівчина не може туди проникнути.

Марго сказала, що Квентин мусить стати водієм, бо сьогодні у неї за планом одинадцять пунктів і для реалізації щонайменше п’ятьох з них їй потрібен спільник. Дівчина переконувала, що нічого кримінального робити не доведеться. І тут біля її хати спалахнули ліхтарі. Марго гукав її батько. Дівчина рушила додому, але перед цим схопила Квентина за майку і прошепотіла на вухо: “Повернуся за хвилину”. Квентин мав ключі від маминої машини, бо йому подарували їх на день народження, і він користувався машиною, за винятком тих випадків, коли на мінівені їздила мама. А оскільки вона щодня їздила зранку на роботу, хлопець міг на ньому їздити тільки на вихідних.

Марго повернулася і сказала, що треба поквапитися, щоб до ранку встигнути повернутися. Хлопець вагався. Тоді дівчина розповіла, що це вона звеліла всім своїм залицяльникам бути з Квентином поблажливими. Квентин згадав Чака Парсона і його друзяк і погодився їхати.

Марго і Квентин поїхали серпантином Джеферсон-парку; тутешні хатки здавалися хлопцеві новісінькими пластмасовими кубиками, це було таке собі іграшкове сільце, де мешкали десятки тисяч справжніх людей. У машині Марго розповіла, що батько їй оце зараз сказав: “Своє життя можеш псувати як завгодно, але не ганьби нас перед Джейкобсенами – вони наші друзі”. Виявилося, що мама поставила в її кімнаті радіо-няню, щоб чути, як Марго вночі спить і дихає. Тож Марго довелося дати своїй менші сестрі Руті п’ять доларів, щоб вона лягла спати в її кімнаті. Квентину було цікаво, куди ж їм треба поїхати. Дівчина сказала, що спершу треба заїхати до крамниць. Марго мала з собою кілька сотень доларів, які вкрала у батьків, і які призначалися на бат-міцву Руті. Квентин оторопів. “От побачиш, це буде найкраща ніч у твоєму житті”, — сказала Марго.

3

На стоянці “Пабліксу” дівчина дала список покупок, які мав зробити Квентин, і сто доларів. Хлопцеві список здався дуже дивним.