Стислий переказ, виклад змісту скорочено

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Найгірший день народження

Гаррі Поттер – маленький і худорлявий хлопець, з блискучими зеленими очима і чорним чубом, що завжди стирчав навсібіч. Він носив круглі окуляри, а на чолі мав тонесенький шрам, схожий на блискавку. Цей шрам був єдиним свідченням його загадкового минулого і єдиним натяком на те, чому одинадцять років тому його залишили на порозі будинку Дурслів. Коли Гаррі виповнився усього один рік, він якимось дивом вижив, коли його закляв наймогутніший у світі чорний чаклун – лорд Волдеморт. Він убив Гарріних батьків, а от на Гаррі злі чари не подіяли – він відбувся лише шрамом. Зразу після цього Волдеморт чомусь утратив свою могутність.

Десять років Гаррі прожив у родині Дурслів, не розуміючи, чому з ним інколи діється щось дивне, а рівно рік тому він отримав листа з Гоґвортсу і дізнався всю правду.

Перший рік навчання у Гоґвортській школі чарів і чаклунства був позаду, а свої літні канікули Гаррі був змушений проводити у будинку номер 4 на вуличці Прівіт драйв з дядьком і тіткою Дурслі та їхнім сином Дадлі. Дурслі ненавиділи Гаррі, бо він був чарівником. Усі книжки заклинань, чарівну паличку, мантії, казан і супермітлу “Німбус–2000” дядько на початку канікул замкнув у комірчині під сходами. Дурслі були тими, кого чарівники називали маґлами (в чиїх жилах немає жодної краплинки чаклунської крові), і для них найбільшою ганьбою було мати в родині чарівника.

Одного дня у Гаррі був день народження, та Дурслі навіть не пам’ятали про це. Ввечері до них мав прийти якийсь Мейсон з дружиною, з яким дядько планував укласти вигідну угоду. Було навіть розроблено план, як усі мають поводитися під час вечері, а Гаррі повинен був сидіти у себе в кімнаті і вдавати, ніби його немає. Йому було дуже сумно, бо ніхто не привітав його, навіть найкращі друзі – Рон та Герміона, здавалося, забули про нього, бо не надіслали совиною поштою жодного листа, хоч обіцяли писати.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Попередження Добі

Коли на вечерю до Дурслі прийшли Месони, Гаррі у своїй кімнаті виявив несподіваного гостя. То була дивна істота, яку звали Добі. Він був ельфом-домовиком. Розмовляючи з Добі, Гаррі довідався, що той прислуговує якійсь родині чарівників. Добі зобов’язаний вічно служити їм, а вони ніколи не відпустять його на волю. Ельф сказав, що прийшов попередити Гаррі, щоб той не повертався до Гоґвортсу, адже там йому загрожує смертельна небезпека.

Добі зізнався Гаррі, що перехоплював листи, які хлопцеві писали Рон і Герміона. Ельф мав їх при собі і обіцяв віддати, якщо Гаррі пообіцяє не вертатися до Гоґвортсу. Гаррі не міг такого пообіцяти, тож Добі наробив шуму і перевернув пудинг, який тітка приготувала на десерт для гостей. Добі щез, а дядько насварив Гаррі за погану поведінку і пообіцяв покарати. Угода так і не була укладена, і розлючений дядько ув’язнив Гаррі у його кімнаті.

Минуло три дні, але Дурслі й не збиралися випускати Гаррі. Однієї ночі Гаррі прокинувся і побачив через грати у вікні обличчя Рона Візлі.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

“Барліг”

Рон зі своїми старшими братами-близнятами Фредом і Джорджем прилетіли на старенькому бірюзовому автомобілі, щоб звільнити Гаррі. Брати Візлі з допомогою машини висадили ґрати, зібрали усі речі Гаррі, прихопили сову Гедвіґу і почали залазити в машину. Дурслі почули шум, прибігли у кімнату Гаррі, але було вже пізно, бо машина стрімко злетіла.

Гаррі розповів братам Візлі про відвідини Добі, про його попередження і про катастрофу з пудингом. Брати Рона вважали, що Добі підіслали, щоб не пустити Гаррі до Гоґвортсу. Хлопці знали, що у школі Гаррі ненавидів лише Драко Мелфой, син Луціуса Мелфоя, який колись був прихильником Волдеморта.

Хлопці прибули у “Барліг” – домівку Рона. У сім’ї хлопця всі були чарівниками, а батько Рона працював в Міністерстві магії, у відділі нелегального використання маґлівських речей. Будинок Візлі був перехняблений, сад був не надто доглянутий, але Гаррі тут дуже подобалося, бо усі його тут любили. Крім Фреда і Джорджа, у Рона були ще старші брати Персі, Білл і Чарлі, а також молодша сестра Джіні, яка збиралася йти у перший клас Гоґвортсу.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Книгарня “Флоріші Блотс”

Десь із тиждень проживши в “Барлозі”, Гаррі отримав перші вістки з Гоґвортсу.Дамблдорові, директору школи, було вже відомо, що Гаррі жив у Візлі. Гаррі повинен був, як і завжди, першого вересня на вокзалі Кінґс Крос сісти у “Гоґвортський експрес”. У листі був також список нових книжок, потрібних йому цього навчального року. Автором майже усіх книжок був Ґільдерой Локарт – новий професор із захисту від темних мистецтв.

Сім’я Візлі і Гаррі збиралися на алею Діаґон, щоб купити дітям усе необхідне для навчання у Гоґвортсі. Добиралися вони туди незвичайним способом: з допомогою порошка флу. Гаррі користувався ним вперше, тому опинився не біля усіх Візлі, а в чаклунській крамниці темних мистецтв, де підглянув, як Луціус Мелфой, батько Драко Мелфоя, хотів продати власнику крамниці деякі речі, які могли йому зашкодити.

Коли Мелфої пішли, а продавець зайшов у якусь дальшу кімнату, Гаррі виліз із шафи і вийшов з крамниці. Він зустрів гоґвортського лісника Геґріда, свого друга, і з ним прийшов на алею Діаґон. Тут Гаррі нарешті побачив Герміону Ґрейнджер. Її батьки були звичайними людьми, тобто маґлами, яких так любив Ронів батько.

У книгарні “Флоріш і Блотс” зібралося багато людей, бо сам Ґільдерой Локарт збирався підписувати примірники своєї автобіографії.Герміона була захоплена ним, тому з Роном і Гаррі вхопили по примірнику книжки і стали в чергу. Помітивши у натовпі Гаррі, Локарт впізнав його, зробив спільне фото і подарував повний комплект своїх творів. У книгарню зайшов також Драко Мелфой з батьком. Драко почав натякати, що Ронові батьки дуже бідні, а містер Мелфой почав ображати Артура Візлі і натякати на те, що батьки Герміони не чарівники. Артур і Луціус почали битися, та їх розтягнув Геґрід. Візлі поверталися у “Барліг” в досить пригніченому настрої.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

Войовнича Верба

Літні канікули скінчилися, настала пора вирушати до школи. Прибувши на Кінґс Крос та відшукавши платформу номер дев’ять і три чверті, яка була невидима для маґлівських очей, першим проскочив Персі Візілі. За ним побіг містер Візлі, а тоді Фред і Джордж. Місіс Візлі побігла з Джіні. Рон і Гаррі побігли, та чомусь не змогли пройти. Вони запізнювалися на поїзд, і Рон вирішив летіти батьковою машиною. Вони з Гаррі піднялися в повітря, віднайшли внизу “Гоґвортський експрес” і помчали слідом.

Мандрівка виявилася довгою, під кінець двигун почав виходити з ладу, а вже біля Гоґвортського замку машина з хлопцями впала прямо на Войовничу вербу. У Гаррі вискочила ґуля на голові, а Ронова паличка переламалася майже навпіл. Войовнича верба атакувала машину, але Рон дав задній хід. Друзі вийшли, машина викинула з багажника їхні валізи, а сама щезла в Забороненому лісі.

Рон та Гаррі прибули надто пізно, бо вже почалося Сортування: Сортувальний капелюх розподіляв нових учнів по чотирьох гоґвортських гуртожитках (Ґрифіндор, Гафелпаф, Рейвенклов і Слизерин). Гаррі згадав, як минулого року капелюх хотів відправити його у Слизерин – гуртожиток, з якого вийшло найбільше чорних чаклунів і відьом, але зрештою хлопець опинився таки у Ґрифіндорі, разом із Герміоною, Роном та іншими братами Візлі.

За те, що Гаррі і Рон ризикували бути поміченими людьми на літаючій машині, вони мали відбути покарання.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Ґільдерой Локарт

Як і всі вчителі, Герміона теж не схвалювала витівку з машиною. Лише Ґільдерой Локарт сказав Гаррі, що дуже вражений його польотом, бо це для хлопця дуже гарна реклама. Локарт вважав, що Гаррі прагне бути відомим і знаменитим, але йому слід трохи вгамуватися.

У Гоґвортсі почалися перші уроки. Професорка Спраут вчила дітей пересаджувати мандрагору, яка була складником більшості протиотрут. На уроці трансфігурації професорка Макґонеґел вчила учнів перетворювати жуків на ґудзики. Рон зліпив докупи свою паличку позиченим чароскочем, але паличка потріскувала та іскрилася в найнедоречніші моменти.

Першокласник на ім’я Колін Кріві з фотоапаратом у руках ходив слідом за Гаррі і мріяв сфотографуватися з ним. Драко Мелфой зі своїми здоровенними приятелями Кребом і Ґойлом реготали, говорячи, що Гаррі Поттер роздає фотки з автографами. Локарт почув це, провів Гаррі до свого кабінету і сказав, що не надто розумно роздавати фото з автографами вже на самому початку кар’єри, бо це видається зарозумілістю.

На своєму першому уроці Локарт випустив з клітки ельфів, яких учні повинні були зловити. У класі зчинилося таке, що навіть Локарт сховався під стіл. Коли ж задзвонив дзвінок, Гаррі, Рону і Герміоні довелося збирати ельфів.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Бруднокровці і бурмотіння

Кілька наступних днів, угледівши в коридорі Ґільдероя Локарта, Гаррі куди-небудь ховався. Важче було уникати Коліна Кріві. На вихідних Гаррі з Роном і Герміоною планували відвідати Геґріда. Та спершу Гаррі мав піти на тренування з квідичу. Олівер Вуд – капітан ґрифіндорської команди, розробив цілком нову тренувальну програму, та їм так і не вдалося пограти, бо на стадіоні чомусь з’явилися слизеринці. Флінт – капітан Слизерину оголосив, що в них з’явився новий ловець – Драко Мелфой. Йому та іншим гравцям батько Мелфоя купив найновіші мітли “Німбус 2001”. Драко назвав Герміону, яка прийшла подивитися на тренування, задрипаною бруднокровкою. Після його слів зчинився справжній гармидер. Рон видобув з мантії свою чарівну паличку і скерував її Мелфоєві в обличчя, але поламана паличка поцілила Рону в живіт. Хлопець почав блювати слимаками, і Слизеринська команда мало не вмерла з реготу.