Вірші для дітей 2-3 років
Кур ганяє пес Сірко.
Кури скаржаться: «Ко-ко!»
Але песик не зважає
Тренування не спиняє.
Ішов лісом їжачок,
За плечима рюкзачок.
Він збира грибочки,
Насипає в бочку,
Солить їх на зиму
І ласує ними.
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
(І. Франко)
– Гей, до мене! – півник кличе,-
Я нового вірша вивчив! —
Став читать. Біда яка!
Не згадає ні рядка.
Замість вірша на току
Заволав: — Ку-ку-рі-ку!
(В. Вітка)
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!
(М. Сингаївський)
Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.
(А. Костецький)
Три лисички, три сестрички
миють лапки, миють личка.
Не виводить тато-лис
Їх невмитими у ліс.
Набрав котик
Води у ротик.
Зранку прокидається
Лапками вмивається.
Куй, куй, чобіток!
Подай, бабо, молоток!
Не подаси молотка –
Не підкую чобітка.
Кую, кую ніжку,
Поїду в доріжку,
Куплю черевички,
Ніжки невеличкі.
Ой, болить у мене зуб,
Бо не хоче їсти суп,
Хоче меду, хоче грушки,
Хоче теплої пампушки,
А якщо дасте сметани —
Враз боліти перестане.
Хочеш вір, хочеш не вір,
Сіра мишка знайшла сир.
І не мало, й не багато,
А у мишки буде свято!
Жабенятко забруднилось.
Забруднилось, не помилось.
Жабенятко, так не гоже.
Ну на кого ти похоже?!
Я похоже на мамуню,
На мамуню кваа-кваа-куню.
Україна — Рідний край.
Поле. Річка. Зелен гай.
Любо стежкою іти –
Тут живемо я і ти!
Ніжно гладить рушничок
Мокре моє личко.
Рушничок на грубці сох,
Скучив за водичкою.
Пиріжечки, пиріжки,
Кожен має два ріжки.
Надкушу один ріжок
Ой смачненький пиріжок!
Котику під вушко
Принесли подушку,
Він її під хвіст поклав
І подякував: ”Няв, няв”.
Наша ложечка працює,
Коло мисочки танцює.
Має ложечка турбот:
Носить, носить
Кашку в рот:
– Їжте на здоров’я.
– Повернуся знов я!
У маленького Ігната
Три маленькі крольченята.
Носить їм Ігнат травичку,
Наливає їм водичку.
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
(А. Качан)
Це ж чому завжди у Тані
Щічки свіжі та рум’яні?
А тому, що Таня наша
Їсть і борщ, і хліб, і кашу!
Заєць спати захотів,
Сам ліжечко постелив,
Сам зробив собі подушку,
Примостив її під вушко.
Тільки дуже довге вушко –
Все звисає із подушки.
Хвіст трубою, спритні ніжки –
Плиг із гілки на сучок!
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.
В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.
(Г. Бойко)
Де ти, білочко, живеш,
Що ти, білочко, гризеш?
У зеленому ліску я гризу горішки,
І гриби, і шишки.
А в зимові люті дні
Ти не мерзнеш у дуплі?
Мене добре зігріва
Моя шубка хутрова,
А тому зимові дні
Мені зовсім не страшні.
Порося кришило в бочку
Ріпу, редьку, огірочки.
А буряк – в старе корито.
Буде з чого борщ варити!
Малювала зранку мишка
Три цукерки, два горішка.
А в обід в куточку сіла
І смачний малюнок з’їла.
Дощик-дощик, кап-кап-кап,
Мокрі всі доріжки.
Ми не підемо гулять,
Бо намочим ніжки.
Хто не знає мухи?
Мухи-набридухи?
Я на місці не сиджу,
Жу-жу-жу-жу,
Там де бруд – я вже тут.
Хто сказав, що ми нероби?
Ми розносимо хвороби.
Скочив котик,сів на плотик.
Миє ротик і животик.
Він біленький і чистенький, –
Гарний Мурчик мій маленький.
Хлюп-хлюп-хлюп водичка –
Буде в мене чисте личко.
Подавайте сюди мило,
Щоб я ручки помила.
Мию носа, мию вушка –
Я у мами чепурушка!
Вірші про цукерки, цукерку
Буває горішків в ній ціла купа.
І кожен, хто Пробував, сам розуміє:
Непотрібною вона – ніколи не буває!
Стільки в світі різних цукерок.
Що навіть уявити складно.
Завалений цукерками білий світ,
Шкода, з’їсти одному неможливо.
Цукерку нам з жучками мама дала.
Була для двох та цукерка мала.
І Жучка кудлатою сказав я: “Прости,
Але цей малюк має зрости.
Посадимо її, і за пару неделек
Під вікнами виросте кущ карамельок.
І стільки на кущику буде цукерок,
Що ці цукерки не влізуть в буфет! “
Півдня я трудився, цукерку саджаючи,
І банки розшукував для врожаю,
І так втомився, що вночі уві сні
Дерева цукеркові бачилися мені.
Прокинувся, і бачу, що клумба порожня –
Величезна ямина замість куща.
Характер у Жучки на солодке слабкий,
Інакше цукерка у нас підросла б!
Шоколадні цукерки
Обожнює їсти Світу.
Але від цих солодощів
Більше немає радості.
Чистити зуби двічі на день
Нашої Світі було лінь.
Тому такий конфуз –
Зіскочив величезний флюс!
Лежить моя цукерка
В обгортці сріблястою
На скатертини – так близько.
О, як чудово це!
Навколо столу ходжу
І на неї дивлюся.
Яка все ж радість
Нез’їденим солодкість!
Я прибрав до кишені цукерку,
А тепер цукерки нету!
Розумієте, в чому справа –
Карамельку дірка з’їла!
Дуже смачна цукерка.
Я люблю її за це.
А ще за ошатний фантик,
З нього можна зробити бантик,
Колечко собі на пальчик,
І просто покласти в кишеню.
Як почну цукерки є,
У мене друзів не злічити.
А закінчилися цукерки
І друзів в помині немає.
За цукерку кожен друг,
Так і рве її з рук.
Ну навіщо мені дружба ця?
Я і сам люблю цукерки.
З’їла багато я цукерок –
Розболівся зуб у відповідь!
Повели мене до лікаря –
Рот закрила, і мовчу.
Ну а вдома знову – плач!
Тут допоможе тільки лікар!
Так багато солодощів на світі,
Хлопцям подобаються ось ці:
“Карамельки”, “Льодяники”
І з назвою “Шпаки”,
“Ведмедики”, “Білочки”, “Іриски”,
“Каракум” і “барбарисками”.
У кожної солодощі секрет,
Він теж є і у цукерок.
На кухні лежала коробка цукерок.
Цукерки лежать, і не скоро обід.
Не можна залишати на столі їх без проби.
А раптом у них отрута, а раптом у них мікроби?
Альоша цукерки понюхав, сопучи.
Альоша відповідальність взяв на себе.
Піклуючись про тата, піклуючись про маму,
Кишені до верху наповнив жменями.
Здерши золотинки з десятка цукерок,
Тестував смак і тестував колір.
Потім їх на шкідливі отрути Альоша
Спробував стоячи, спробував лежачи.
Він дуже серйозно і вдумливо їв,
Перевіривши на цукор, на сіль і на крейду.
Коли ж остання штучка залишилася
На Льошу раптово звалилася втому.
Подумав він: – Чи вистачить. Картина ясна.
Цукерка нешкідлива і дуже смачна.
Тепер, щоб солодким не псувати мені зуби,
Непогано спробувати з’їсти одну б.
Альоша сидів, золотинки катаючи.
На кухні лежала коробка порожня.
Захоплення трохи, трохи насолоди.
Цукерки точно управляють чудесами
І точно піднімають настрій!
Спробуйте, Ви переконаєтеся самі!
Чому ж на обід
Не дають зовсім цукерок?
От би було добре –
З’їв і кажеш-ще!
Мама будуть рада,
І лаяти не треба!
Одного разу, розкішно одягнена,
По полю гуляла Цукерка.
На ній був гарненький фантик,
І білий з ромашками бантик.
На ній була сукня в горошок.
І день був жахливо хороший.
Стояло чарівне літо,
Сяяла від щастя Цукерка.
І раптом вийшли злісні люди
Величезні дядьки і тітки,
І їх нехороші діти,
Побачивши крихітку в обгортці,
Вони потягнулися до цукерці.
– Яка безглузда жарт! –
Вона закричала сердито.
Біжи ж швидше, малятко,
Адже це вбивці, бандити!
Ніхто не прийде до неї на допомогу!
Цукерка біжить від чудовиськ
Тремтить її маленький фантик
І білий з ромашками бантик.
Як важко живеться на світі
Гарненькою милою цукерки:
Їй хочеться жити без побоювання,
І вірити лише в добрі казки.
Подарували нам пакет.
Смачних в ньому повно цукерок!
Тільки що цукерки були.
Раз – і їх майже немає!
Як швидко все закінчується,
Що смачно починається!
Тяглася б цукерка
Від дверей до буфету!
У нас пропадають з вази цукерки.
Їх тато не любить. У мами – дієта.
До нас вночі приходить Конфетная Жрушка,
А всі говорять я ласун і врушка.
Ніхто мені не вірить, хочуть покарати.
А я їм ніяк не можу довести,
Що Жрушка приходить, крадеться до буфету
Знаходить в ньому вазу, а у вазі цукерки.
З’їдає сама їх, підступна Жрушка,
А фантики ховає до мене під подушку.
У мене цукерка є.
Начебто, дрібниця,
Але який же джентльмен
з дамою не поділиться?
Я з Свєтку дружу –
Їй цукерку запропоную.
Тільки Свєтка морщить ніс,
Не бере цукерку:
Дотримується, – каже, –
сувору дієту.
Якщо буде багато є,
То не зможе в спідницю влізти.
Запропонував цукерку я
Прохорової Зіньці,
Тому що у неї
спідниця на гумці.
Образився вона,
З нею тепер у нас війна.
Ось тобі і джентльмен,
ось тобі і лицар!
Так під землю від сорому
можна провалитися!
Як же все-таки не простий
Дієтичний питання!
Вранці був пакет цукерок.
А коли прийшов обід,
Не було цукерок пакета:
Був пакет, і в ньому – ЦУКЕРКА.
Так, хлопці, годі й казати:
Казок менше, ніж цукерок!
Але як же виходить,
Що казки не закінчуються,
А цукерки назавжди
Зникають без сліду?
Усюди фабрики цукерок,
Там машини жаром пашать,
Але машини казок немає,
Казок фабрики не пишуть!
Як же виходить,
Що казки не закінчуються
А цукерки назавжди
Зникають без сліду?
Де цукерки, де цукерки –
Ті, що з’їли наші предки?
Де знайдеш їх в наші дні,
Якщо з’їдені вони?
Дуже багато неузгодженостей:
Казок менше, ніж цукерок,
Чи не печуть заводи казок,
Чи не завозять їх в буфет!
Але як же виходить,
Що казки не закінчуються,
А цукерки назавжди
Зникають без сліду?
Три цукерки у Катюші.
Може їх Катюша з’їсти.
Але вирішує так, друзі:
Буде їсти вся сім’я!
Мама, тато, брат Артемка,
Варя- старша сестричка.
І бабуся, і дідусь.
Тільки як же поділю я,
Щоб цукерок вистачило всім?
Їх тоді має бути сім.
І придумала Катюша:
Я сама не буду їсти.
А цукерки – навпіл –
Всім поласувати дам.
Ну а в наступний раз
Кожен мені цукерку дасть!
Як несправедливо це:
Ам! – і немає вже цукерки!
А ось суп – і так, і сяк, –
Чи не закінчується ніяк!
Як ти гадаєш, що у Тані
Цілий день лежить в кишені,
Оттопирівая тканину?
– Признавайся швидко, Тань!
– Розповім вам по секрету,
шоколадну цукерку
Поклала я з ранку.
А тепер і з’їсти пора.
Хто з нас подумати міг,
Чому штани намокли?
Немає цукерки більше, але!
Є величезна пляма.
Є обгортка золота,
А цукерка, довго тая,
З кишені, ось біда,
Розчинилася назавжди.
Ax, був би я художник,
Вставав би я вдосвіта
І малював би тільки
Папірці від цукерок!
Жила-була цукерка
З веселою начинкою –
Ось від неї папірець
З веселою картинкою!
А на зображенні цієї
Пливе кульок в річці,
І я удвох з цукеркою
Пливу в одному пакеті.
Річка впадає в море,
І з вітром і хвилею
Кульок впадає в море
З цукеркою і зі мною.
– Ха-ха! – кричать пірати. –
Приветик моряку!
Зараз ми як бабахнем
З гармат по кульку!
А ну, віддай цукерку
З веселою начинкою –
Нам теж потрібен фантик
З веселою картинкою!
Ах, був би ти розбійник,
Вставав би ти на світанку
І відбирав у слабких
Папірці від цукерок!
Я кажу їм: – Дудки!
Чи не вийде нічого! –
Вони наводять гармати,
І все – на одного!
Але бачу я фігуру,
Летить вперед:
художник Пивоваров
На фантику пливе!
Художник Пивоваров,
Вже не молодий,
Чи не молодий, не старий,
Чи не товстий, не худий!
художник Пивоваров
Малює ураган –
Пірати в шароварах
Несуться до берегів!
художник Пивоваров
Малює моторошний шторм –
Пірати в шароварах
Літають за бортом!
І каже художник:
– Ха-ха, хо-хо, хе-хе,
Нехай вони літають
У зображенні і у вірші!
І каже художник,
Вже не молодий,
Чи не молодий, не старий,
Чи не товстий, не худий:
– Ax, був би я дитина,
Вставав би я вдосвіта
І малював би тільки
Папірці від цукерок!
Адже дивлячись на папірець
З веселою картинкою,
Я згадаю цю красу
З веселою начинкою.
Була справа якось влітку,
Сховав я в кишеню цукерку,
І забув, ну, що за пам’ять!
А цукерка стала танути.
Лише помітили в дитсадку,
Що кишеню мій в шоколаді!
Цукеркової, просто шоколадної,
Чи стане життя нехай дуже солодкою!
Нехай забудуться знегоди,
Геть помчать негоди!
У роті нехай тане шоколад,
І все справи йдуть на лад!
Думка мучила Сергійка:
З’їсти цукерки потрошку.
Скільки можна з’їсти цукерок:
Відразу – дві або пакет?
Може цілий коробок,
А потім ще трохи?
Забувши про сором і ганьба,
Мовчки, з’їсти кілограм?
Дуже довго потроху
За долоньки долоньку
Жменею в рот їх насипати
І, ковтаючи, що не жувати,
Щоб наїстися досхочу.
Але боюся, що буде мало
З’їсти рівно пуд цукерок
Шоколадних за обід,
Або, все ж, може, ні?
Схожі статті
