Engine Opel A14NET/NEL
1.4-liter Opel A14NET or LUJ engine has been assembled since 2009 at the Wien-Aspern plant and is installed in a number of popular models of the company, such as Astra, Meriva, Mokka and Zafira. Now such units are gradually being replaced by modern Euro 6 engines of the new B-series.
The Opel 1.4 engine is the result of a new approach to civilian engine building. Small displacement engine with low pressure turbocharging (only 0.5 bar in the A14NET version). This ensures high fuel efficiency (reduces fuel consumption and increases engine power). Timing chain drive, hydraulic lifters are installed. There is a phase change system on both camshafts.
The engine was installed on:
- Opel Astra J (P10) in 2009 – 2015;
- Opel Corsa D (S07) in 2010 – 2014;
- Opel Insignia A (G09) in 2011 – 2017;
- Opel Meriva B (S10) in 2010 – 2017;
- Opel Mokka A (J13) since 2012;
- Opel Zafira C (P12) since 2011.
Specifications
Production years | since 2009 |
Displacement, cc | 1364 |
Fuel system | distributed injection |
Power output, hp | 140 |
Torque output, Nm | 200 |
Cylinder block | cast iron R4 |
Block head | aluminum 16v |
Cylinder bore, mm | 72.5 |
Piston stroke, mm | 82.6 |
Compression ratio | 9.5 |
Features | VIS |
Hydraulic lifters | yes |
Timing drive | chain |
Phase regulator | DCVCP |
Turbocharging | yes |
Recommended engine oil | 5W-30 |
Engine oil capacity, liter | 4.0 |
Fuel type | petrol |
Euro standards | EURO 5 |
Fuel consumption, L/100 km (for Opel Astra 2013) — city — highway — combined | 7.8 4.7 5.9 |
Engine lifespan, km | ~300 000 |
Weight, kg | 120 |
Disadvantages of the A14NET engine
- Motors in this series are notorious for noise, clicking and whistling in operation, but this is normal;
- In second place are oil leaks from under the valve cover or crankshaft oil seal;
- A sophisticated crankcase ventilation system delivers many problems to the owner;
- The pump has a small resource here, and the turbine can give up already at 100,000 km;
- The first years of production regularly encountered destruction of pistons at low mileage.
See also
Рекордні обсяги переробки та експорту — поточні реалії українського ринку олійних
Попри всі обставини Україна залишається для світу одним з основних постачальників олійно-жирової продукції на ринки. За 11 місяців сезону-2022/23 наша країна експортувала 5,2 млн тонн соняшникової олії, це близько 40% від всього світового експорту. Обсяги експорту цієї продукції в порівнянні з минулим МР зросли на 26%, не зважаючи на воєнні дії та обмеження експортних шляхів. Щодо соняшникового шроту цього сезону, то його експортні обсяги також збільшилися, частка української продукції на зовнішніх ринках може скласти 46%, це майже половина всіх постачань.
Як витримує галузь зовнішні та внутрішні навантаження, що змінилося на українському ринку олійних культур та як долаються труднощі — обговорювали на 19-тій Міжнародній конференції «Black Sea Grain & Oil-2023. Шлях до відновлення» .
Що з маржою в українському ринку олійних?
За словами експерта олійних ринків УкрАгроКонсалт Юлії Гаркавенко, аналітики вперше за всю історію галузі зіткнулися з ситуацією, коли не побачили маржі для виробників олійної сировини.
«Ми декілька разів перераховували, не розуміючи, що відбувається», — згадує Юлія Гаркавенко.
Вона зазначає — раніше у фермерів не було питань з реалізацією олійної сировини, і аграрії дуже добре заробляли на її вирощуванні. Попит був як з боку переробників, так і з боку експортерів. Тепер же з продажами виникли проблеми через логістичні обмеження, це й спричинило суттєве падіння маржинальності виробництва олійних.
«Що маємо зараз? Собівартість переробки виросла, ціна падає, маржі майже немає. Раніше у фермерів не було проблем де подіти вирощене — попит завжди був, і аграрію не потрібно було шукати по ринку, куди збути соняшник чи ріпак. А гірше за все — ще й самому намагатися його експортувати», — зауважує експертка.
Ситуація змінилася на тільки в агровиробників, переробників зміни також зачепили — заводи не можуть зараз працювати на повну потужність. По-перше, ОЕЗам бракує валу сировини, врожайність олійних зменшилася. Хоча зараз відмічається зростання обсягів урожаю, але в порівняння з довоєнним періодом ми таки маємо падіння. По-друге, логістичні проблеми з експортом готової продукції також впливають на ситуацію. Є й ще один фактор — виробництво не виводять на повну потужність тому що не можуть зберігати продукти переробки. До цього букету додаються ще й обстріли виробничої інфраструктури.
Але з маржинальністю переробки справи йдуть все ж таки краще, аніж з виробництвом сировини, маржа галузі українського олійного ринку перейшла від аграріїв до переробників.
«На диво, на даний час ми бачимо дуже непогані перспективи по маржі соняшника в першу чергу. Також ми очікуємо, що буде зростання переробки, але за однієї умови — сировина залишиться в Україні», — говорить Юлія Гаркавенко.
Таку ситуацію на внутрішньому ринку України може переломити зняття експортних обмежень на олійні культури з боку європейських країн, в першу чергу — Болгарії. Активний експорт сировини поверне маржинальність виробництва фермерам та сприятиме зростанню цін на культури, але вдарить по переробці олійних в країні.
Генеральний директор УкрАгроКонсалта Сергій Феофілов зазначає, що наразі ціна соняшника на внутрішньому ринку іноді складає 2500 грн, і за його словами, це — «екстремальна ціна».
«Але більшість учасників ринку впевнена, що відбудеться корекція ціни в бік підвищення. Безумовно, зараз іде вал жнив, пікові обсяги сировини поступають на ринок. На ціни також тиснуть додаткові витрати на зберігання, неможливість продати, але тем не меш, експорт зростає, в тому числі, соняшникової олії», — каже Сергій Феофілов.
Зміни на ринку олійних культур
Нова реальність змусила учасників ринку грати за новими правилами. За словами брокера Prospex-Agro Владислави Жегульської, на ринку з’явилося дуже багато нових гравців-експортерів. Щодо імпортерів, то їх також достатньо, більш того, покупці нарощують обсяги та не полишають своєї зацікавленості в українській продукції.
«Цього року ми змогли продати
не тільки олійні, а й 8 млн тонн продукції, це більше того, що було до війни», — зазначає брокерка.
Серед новітніх проблем галузі ключова — це логістика. Вивезти з країни олійні та продукцію їхньої переробки стало значно проблемніше.
«Якщо до війни, в основному, ми продавали олію балком, (як навалочний вантаж у великих обсягах, флексітанками в контейнерах, — прим.ред.) тобто це були великі відвантаження з глибоководних портів України, то зараз залишився варіант лише мілководних портів, де ми також стикаємося з багатьма проблемами. І контейнери. Зараз стикнулися з нестачею порожніх контейнерів», — каже Вадислава Жегульська.
Вона попереджає — нові гравці, які з’явилися на ринку, мають бути готовими до будь-яких ситуацій. Адже покупці розуміють, що відбувається в нашій країні, але… Але таки існують певні терміни, в які імпортери хочуть, аби товар був поставлений. І ці часові рамки — один з викликів сьогодення для постачальників та брокерів.
Окрім таймінгу, слід враховувати ще й особливості кожного ринку, куди буде направлятися товар. У випадку з китайським ринком це означає ще й цілу низку акредитацій, сертифікацій та певний список документів, яким має слідувати кожен постачальник.
«Дуже багато з’явилося нових гравців ринку. Всі намагаються працювати, намагаються постачати вчасно, з гарною якістю, як в нас завжди було і є, за що нас цінують покупці. Покупці готові брати, але вимушені підлаштовуватись під реалії ринку, на жаль. Ми дуже гнучкі, можемо підлаштуватися під будь-які умови, а ось покупці, особливо такі класичні напрямки як Китай, більш таки залишаються на звичних їм позиціях, хочуть щоб все було вчасно», — говорить фахівчиня.
Окрім нових експортерів, нові правила ринкової гри вивчають і досвідчені гравці, ті, що раніше постачали великі об’єми олійної продукції з глибоководних портів по Зерновій угоді. Зараз такі компанії шукають можливість відвантажувати крупні партії з європейських портів, але їх також може очікувати несподіванка на давно вивченому напрямку.
«Припустимо, компанія раніше відвантажувала обсяги з глибоководних портів, а зараз має намір відправляти великі партії з Констанци. І якщо раніше, наприклад, китайські покупці підтримували цю ідею, то зараз більше не підтримують. Тобто, якщо великі партії українського шроту будуть виходити з Констанци, це не означає, що його пропустять у самому Китаї. І з цим треба бути дуже обережними», — попереджає Владислава Жегульська.
Зростаючі потужності переробки олійних в Україні
Що стосується мінливості китайського ринку, то за словами генерального директора Асоціації Укроліяпром Степана Капшука, Україну зараз звідти активно виштовхують конкуренти. Степан Капшук зазначає, якщо раніше олію на китайський ринок мали змогу постачати 83 українських підприємства, зараз же їхнє число скоротилося до 31.
Тим не менш, олійна галузь є єдиною, яка змогла перевершити власні досягнення в виробництві та експорті продукції переробки. Крім того, попри фінансову ситуацію, обстріли та інші проблеми, країна нарощує потужності переробки олійних. За умови, що цього року введуть в експлуатацію новий завод, потужності сягнуть 20 млн тонн на рік. Майже всі олійні культури, які вирощуються в Україні, ми можемо переробляти. Тож втрачати об’єми виробництва країна не буде, за певних умов, зрозуміло.
«У нас потенціал виробництва в 21,5 млн тонн був якраз в цьому сезоні, через величезні перехідні залишки. Було 3,5 млн соняшника, 1,2 млн сої і ріпаку десь близько 600 тис. тонн. І тому ми входимо в новий сезон з тими показниками, які були в нас минулого року. Це розрахункові цифри. У новому звіті USDA нам показують 5, 719 млн тонн — виробництво олії, 5,3 млн тонн — експорт. Це все добре при одній умові — чи буде тут сировина?» — говорить Степан Капшук.
Він підкреслює, що при низьких цінах на олійні культури на внутрішньому ринку експорт сировини буде тільки зростати. Минулого року ця цифра і так стала досить високою — 8,4 млн тонн. Якщо її відрахувати з очікуваного валу, то на переробку залишиться всього нічого. А перехідні запаси цього року будуть вже невеличкими, в Асоціації прогнозують близько 12,6 млн тонн.
Степан Капшук відзначає ще одну особливість поточного сезону — в країні зросли обсяги переробки ріпаку.
«Це — унікальність нинішнього сезону. Якщо в минулому році всього 175 тис. тонн переробили, то цьогорічні 600 тис. тонн — це не кінцева цифра. Маржинальність переробки ріпаку хороша. Зараз ціни на ріпак знизилися, це, звісно, біда. Але це си
туативний момент, його треба просто пережити, ціни не будуть такі низькі, які вони зараз», — вважає він.
Тож на думку фахівця, в Україні потрібно заробляти на переробці олійних, і в України для цього є всі необхідні дані.
«І я дуже вдячний всім компаніям, що вони не злякалися, а запустили заводи де тільки можна і сьогодні працюють», — каже досвідчений оліяр.
Він говорить, для галузі найголовніше зараз — все-таки логістика. Адже 97% експорту олійно-жирової продукції — це великі порти.
«І як би ми не старалися, в нас через західні кордони, залізницею, перевалкою нічого не вийде. Я вам признаюся чесно», — констатує Степан Капшук.
Логістичні складнощі здебільшого б’ють по переробці соняшника — соєву олію та соєві шроти морем не возять. Їх в нас закуповує Польща, на долю цієї країни приходиться 65% експорту такої продукції, і в Україні для переробки сої також створена прекрасна база. Степан Капшук говорить, що в нього є мрія — аби в країні ще налагодили переробку ріпака на біодизель. І тоді всі три основні олійні культури будуть приносити країні гроші за додану вартість продукції.