Словник української мови
В У ́ СА, В У ́ СИ, ів, мн. ( одн. вус, рідко ус, а, чол. ).
1. Волосся, яке росте над верхньою губою в чоловіків. Сивий ус, стару чуприну Вітер розвіває (Тарас Шевченко, I, 1951, 26) ; На червоному виду різко виділялись пишні, густі, з жовтими кінчиками вуса (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 49) .
♦ [І] вусом не моргати (моргнути, вести і т. ін. ) ; І в вус не дути — зовсім не звертати уваги, ніяк не реагувати. «Цу-цу, Рябко … на-на. » гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і усом не моргає (Гулак-Артемовський, Байки. 1958, 53) ; Начальник шахти Козоріз Вугілля школі не завіз.. А дні пішли холодні, хмарні, Зимовий вітер дув, аж гув. Лиш Козоріз і в вус не дув (Степан Олійник, Вибр., 1959, 228) ; І ми з вусами — і в нас чималий життєвий досвід. — Тут щось та є, щось кум замишляє таке . Та ну, мене не проведеш! І ми — з усами (Панас Мирний, V, 1955, 128) ; Мотати (намотати, накрутити і т. ін. ) [собі] на вус що — брати до уваги; примічати, запам’ятовувати. Нехай же баєчку вони На вус собі мотають (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 147) ; — Як гарно! — сказав Ясь. А лікар усміхнувся і накрутив собі й це на вус (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 36) ; Під вусом хто — дорослий, парубок. Стефко, хлопчик уже майже під вусом, що держав провід над усією цією громадою виключно на основі своєї переможної фізичної сили, зупиняв галасливу «голоту» (Іван Франко, VI, 1951, 140) ; Хоч би [тобі] вусом моргнув (повів) — ніяк не реагує. [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув [батько], взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув, — хропе. (Марко Кропивницький, I, 1958, 194) .
2. Волосся-щетинки по боках верхньої губи в деяких тварин. Борода честь, а вуса й в кота єсть (Номис, 1864, № 8553) ; Коли в замковій щілині клацнув ключ, великий сірий пацюк швидко повів вусами (Олесь Донченко, II, 1956, 10) ;
// Тонкі відростки по боках рота деяких риб (напр., сома) і рака. * У порівняннях. В нього вуси, як у рака (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 59) .
Китовий вус — пругкі рогові пластинки на верхній щелепі кита. Рогові пластини кита відомі під назвою китового вуса (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 158) ; Цінився.. китовий вус, який застосовували при виробленні високих комірців, кринолінів, дамських корсетів (Наука і життя, 3, 1958, 56) .
3. Тоненькі пагони, стеблинки деяких рослин, які служать для їх розмноження або для прикріплення до чого-небудь. Суниці розводять переважно вегетативно — вусами, паростками (Хлібороб України, 12, 1966, 47) ; Здається, ніби чутно, як трава росте, огірки, як десь у таємничій жаркій тьмі довшає огудина гарбузів, чіпляючись вусами за тин (Олександр Довженко, I, 1958, 87) ;
// Тонкий виріст на колосках злакових рослин; остюк. Вітер шарудів і грався довгими вусами колосків (Вадим Собко, Шлях. 1948, 85) ; Навколо, скільки оком окинеш, плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці, перехитується довгими вусами ячмінь (Михайло Стельмах, II, 1962, 408) .
4. тільки мн. , заст. Зборки ззаду від талії вниз у верхньому одязі (кожушкові, свиті, корсетці). Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Іван Котляревський, I, 1952, 69) ; Мода — владний господар. Спитаєш, наприклад, яку-небудь стару жінку, чому в неї корсетка на три або на п’ять вусів, то неодмінно почуєш: — А у нас усі так носять (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 151) .
Синоніми до слова Мотати на вус
Чорний волос, чорний вус аж вилискувався; на виду був він здоровий чоловік, свіжий і повний, звичайно як чоловік саме в силі.
Коли князь Володимир заволодів Києвом, то поставив кумирі на холмі назовні теремного двора: «Перуна деревляного, а голова його срібна, а вус золотий», як каже літопис.
Схожість була така разюча (і навіть поза !), що він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують …
Вус кволо повис над плачливо, по-арлекінськи мелянхолійно розкритим ротом.
Дядько був станом високий, очі чорні; волосся і вус, як щетина, пужаться; ходить прямо; говорить гучно; поводиться гордо.
І русявий вус козарлюги ніжно-ніжно затулив їх од усього світу.
О. Артемій знав, що диякон буває в гостях в писаршиного батька Панасенка, і замотав собі це на вус: постановив собі ближче зійтися з отцем дияконом, щоб намоторить його для своєї потрібки.
